Новини та прес-релізи

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом  16-24 листопада 2019 року серед жителів Івано-Франківська 76% опитаних вважають напрям руху справ у місті правильним. Протилежної думки – лише 14%, вагалися з оцінками – 10%. Стосовно оцінок стану справ у країні думки містян швидше песимістичні: лише 29% вважають напрям руху країни правильним, 51% – неправильним, 21% – вагалися з відповіддю. У річній динаміці позитивні оцінки зросли в обох випадках.

•    Серед ключових національних політиків лідером у рейтингу довіри є президент В.Зеленський. Йому довіряють 40%, не довіряють – 47%. С.Вакарчуку довірять – 30%, не довіряють – 53%. П.Порошенку довіряють – 19%, не довіряють – 69%. Ю.Тимошенко довіряють – 15%, не довіряють – 73%. Ю.Бойку довіряють лише 5%, не довіряють – 67%, 17% – взагалі його не знають. Глава держави користується відносно більшим рівнем довіри серед більш молодших респондентів, інші політики – у старших.

•    Серед центральних органів державної влади відносно краще містяни оцінюють діяльність президента В.Зеленського: 41% – задоволені, 43% – не задоволені, 17% – вагалися з відповідями. Роботою Парламенту задоволені лише 23%, не задоволені – 56%, не змогли оцінити – 21%. Діяльністю Прем’єр-міністра О.Гончарука задоволені 22%, не задоволені – 45%, не змогли оцінити – 34%. Молодь та більш забезпечені опитані частіше аніж представники інших вікових та майнових груп позитивно оцінювали роботу центральних органів влади.

•    Абсолютна більшість містян задоволена діяльністю міського голови Івано-Франківська Р.Марцінківа (91%). Діяльністю міської ради задоволені 67%, не задоволені – 16%, не змогли оцінити її роботу – 17%.

•    Серед основних сфер життя міста респонденти найкраще оцінили роботу громадського транспорту: 73% – задоволені, 20% – не задоволені. Натомість щодо інших сфер оцінки менш оптимістичні. Так, роботою освітніх закладів  задоволені 47%, не задоволені – 29%, не змогли дати відповіді– 24%. Роботою комунальних служб задоволені 48%, не задоволені – 46%. Роботою медичних закладів задоволені – 35%, не задоволені – 53%. Роботу громадського транспорту в місті частіше позитивно оцінювали старші та менш заможні опитані, роботу освітніх та медичних закладів – більш молодші та забезпечені респонденти.

•    74% опитаних вважають, що міський голова Р.Марцінків виконав свої передвиборчі обіцянки. Лише 9% – протилежної думки, 17% – не змогли відповісти на це питання.

•    76% опитаних висловили однозначну готовність взяти участь у  виборах мера та міської ради, якби вони відбувалися найближчим часом. Лідером серед політичних сил на виборах до муніципалітету  є партія Свобода. За неї готові віддати свої голоси майже половина тих, хто визначився і має намір взяти участі у голосуванні. 21% – проголосували б за партію «Слуга народу». 8% – за партію «Європейська солідарність», 6,8% – за партію «Голос», 5,2% – за партію «Батьківщина». Рейтинг інших політичних сил – менше 2%. Кожен п’ятий не визначився зі свої вибором.

•    Лідером електоральних вподобань на виборах міського голови є Р.Марцінків, якого готові підтримати 83,3% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. За О.Шевченка віддали б свої голоси 3,9% респондентів, В.Мерінова – 2,3%. Рейтинг інших кандидатів – менше 2%. Тих, хто не визначився із вибором, – 6-7%.

•    Серед ключових пріоритетів для роботи міської влади містяни визначили медичні заклади (41%). Третина опитаних вважають, що пріоритетами мають бути якість житлово-комунальних послуг, та якість доріг. Кожен четвертий вважає, що міська влада має зосередити свої зусилля на побудові нового мосту на Пасічній, або на покращенні роботи освітніх закладів. Кожен п’ятий вважає пріоритетами боротьбу з корупцією, якість громадського транспорту, збір та утилізацію сміття. Від 10% до 16% пріоритетами вважають створення робочих місць, залучення інвестицій у місто, безпеку та соціальних захист малозабезпечених. Медичні заклади та якість комунальних послуг частіше як пріоритети визначали старші опитані. Якість доріг, боротьбу з корупцією, якість громадського транспорту – більш молодші опитані.

•    Тротуари та прибудинкові території – сфера, яку респонденти найчастіше обирали, як успіх діючого мера Івано-Франківська (58%). 40% вважають успіхом якість громадського транспорту, 36% – якість доріг, 31% – оновлення парків та скверів. 17-18% вважають успіхами мера вуличне освітлення та роботу освітніх закладів, 10% – якість житлово-комунальних послуг.

•    Найбільшою проблемою міста опитані вважають вартість комунальних послуг (41%). 27-28% говорять, що їх турбують завантаженість вулиць транспортом та поганий стан доріг. По 22% – звертають увагу на проблеми безпритульних тварин на вулицях та поширення наркоманії та алкоголізму. Від 10% до 16% говорять про проблеми засміченості міста, хаотичної забудови багатоповерховими будинками, низького фахового рівня медиків, корупції, малої кількості спортивних та дитячих майданчиків, стану житлових будинків та прибудинкових територій, екології та відсутності роботи.

•    56% респондентів зазначили, що останнім часом у районах, де вони проживають, були якісно зроблені ремонти прибудинкових територій. 33% – говорили, що не бачили таких змін. 11% зазначили, що ремонти відбулися, але неякісно.

•    53% опитаних вважають проблемою побудову нового мосту на Пасічній. 23% вважають це не найбільшою проблемою міста. 45% з тих, хто вважає це питання проблемним, кажуть, що воно вирішується, 41% – протилежної думки.

•    42% говорять, що їх особисто турбує проблема забудови центру міста багатоповерховими будинками. 30% вважають це не найбільшою проблемою міста, 24% – взагалі її не бачать. Серед тих, хто вважає це питання проблемним, половина стверджують, що воно не вирішується.

•    55% вважають серйозною проблему транспортних заторів на вулицях міста. 28% вважають це несуттєвою проблемою, 15% – взагалі не вважають це питання проблемним. Половина тих, хто каже про проблему заторів, вважають, що вона не вирішується.

•    54% опитаних стверджують, що вони добре поінформовані, що в рамках децентралізації та створення ОТГ до міста Івано-Франківськ будуть приєднані ряд сіл та селищ. 28% – щось чули про це питання, 16% – нічого про це не знають. 57% стверджують, що приєднання сіл до Івано-Франківська в рамках децентралізації та створення ОТГ– це скоріше створює нові можливості для розвитку і розбудови міста. 18% натомість вважають, що приєднання сіл призведе до погіршення ситуації у місті та стане економічним тягарем для Івано-Франківська.

•    Третина опитаних стверджували, що серед їхніх найближчих родичів є заробітчани, які зараз знаходяться за кордоном. 65% – зазначили протилежне. 20% респондентів говорять про те, що особисто мають намір поїхати на заробітки в іншу країну наступного року. 76% – не мають таких думок. Відносно більше тих, хто має бажання поїхати на заробітки, – серед молоді до 35 років.


Аудиторія: мешканці Івано-Франківська від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8%. Терміни проведення: 16-24 листопада 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 20-24 листопада 2019 року, 43% опитаних вважають, що реформи в країні повинні бути поступовими. З іншого боку 30% переконані, що зміни мають бути швидкими і радикальними. Ще 18% респондентів взагалі стверджують, що потрібно призупинити реформи до стабілізації ситуації в країні. Відносно більше вимагають швидких перетворень мешканці Центру та молодші респонденти, а також виборці партії «Голос». Водночас навіть серед цих категорій більше тих, котрі вважають, що реформи повинні бути поступовими.

•    53% переконані, що президент Зеленський є більш ефективним у порівнянні з попереднім президентом Порошенком. 15% – протилежної думки, 22% стверджують, що нічого не змінилося. Порівняльні оцінки інших центральних органів влади менш оптимістичні. Зокрема, 34% вважають, що діюча Верховна Рада є більш ефективною порівняно з минулим скликанням. 32% переконані, що нічого не змінилося, 17% – вважають її менш ефективною. Лише 27% переконані у більшій ефективності діючого Уряду О.Гончарука у порівнянні із Урядом В.Гройсмана. 30% вважають, що змін не відбулося. 19% – вважають його гіршим за попередній Кабінет міністрів. 24% взагалі не змогли оцінити. Найкритичнішими у оцінках ефективності центральних органів влади є прихильники партії Європейська солідарність.

•    Майже дві третини опитаних вважають, що президенту Зеленському потрібно часу від одного до трьох років, щоб продемонструвати якісний та ефективний результат роботи. 14% – дають йому для цього п’ять і більше років. Лише 8% вимагають від нього змін за півроку. 17% – взагалі вважають, що йому не вдасться продемонструвати якісний результат роботи. 

•    Близько половини опитаних вважають, що для досягнення якісного результату Урядом та Верховною Радою потрібно дати їм час від року до трьох. Кожен десятий готовий почекати п’ять і більше років. Натомість 10-13% дають цим центральним органам влади для ефективного результату не більше півроку. Кожен четвертий-п’ятий взагалі вважає, що діючі Уряд та Парламент не здатні нічого змінити в країні.

•    Лідером електоральний симпатій є партія «Слуга народу», яку підтримують майже 45% тих, хто визначився і має намір взяти участь у виборах. 12,7% підтримують партію «Опозиційна платформа – За життя», 9,6% – партію «Європейська Солідарність», 8,5% – партію «Батьківщина», 4,4% – партію «Голос». Рейтинг інших політичних сил – менше 3%. Тих, хто не визначився, – близько 12%.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 20-24 листопада 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 82% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу. Тих, хто не підтримує цю тезу, – 11%, вагаються – 7%. У порівнянні із минулим роком дещо зросла кількість тих, хто однозначно погоджується із цим твердженням.

•    У регіональному розрізі спостерігаються наступні відмінності: твердження про те, що Голодомор є геноцидом, поділяють 95% жителів Заходу, 87% – Центру, 72% – Півдня та 61% – Сходу. Мешканці сіл дещо більше схильні підтримувати цю тезу, аніж містяни. У віковому та освітньому розрізі не спостерігається відчутних різниць щодо ставлення до цього питання. Водночас у ідеологічному розрізі помітно менше схильні підтримувати це твердження ті, хто шкодує про розпад СРСР. Попри це, навіть у цій групі спостерігається відносна більшість тих, хто погоджується із визнанням Голодомору геноцидом Українського народу.

•    73% опитаних зазначили, що цього року планують запалювати свічку у День пам'яті жертв Голодомору в пам’ять про загиблих від голоду. 20% сказали, що не будуть цього робити. Порівняно із минулим роком кількість тих, хто має намір запалити свічку, дещо зросла.

•    Ініціатива запалити свічку пам'яті знаходить дещо більшу підтримку на Заході та у Центрі (87% та 74% відповідно). Водночас на Півдні (68%) та Сході (54%) теж значна частина опитаних зазначили, що візьмуть участь у цій акції.

•    Ініціатива запалити свічку пам'яті частіше знаходить відклик серед старших опитаних, аніж серед молодших.  Також дещо частіше зауважували про намір взяти участь у цій акції ті, хто не шкодує про розпад СРСР. Відповідно такий намір має абсолютна більшість з тих, хто визнає Голодомор 1932-33 рр. геноцидом. Попри це, навіть третина з тих, хто не підтримує цю тезу, також зазначили про свої плани запалити свічку пам'яті. 


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 29 жовтня – 4 листопада 2019 р.

 • Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 38% опитаних зазначили, що хотіли б зайнятися власною справою. 10% стверджували, що вже мають власний бізнес. У той же час половина опитаних не висловили бажання займатися підприємництвом. Найвищий рівень запиту на започаткування власної справи спостерігається серед чоловіків, наймолодших та більш заможних опитаних, а також тих респондентів, які працюють у приватному секторі.

• Серед останніх владних ініціатив щодо врегулювання бізнесу найбільшою підтримкою користується ухвалення законодавства, яке боротиметься зі схемами, які використовує великий бізнес для виведення грошей за кордон і ухилення від податків (74%). Дві третини опитаних підтримують запровадження повернення частини коштів покупцю (кешбек), у випадку якщо продавець не видав фіскальний чек на товар, а також створення додатку на зразок Приват24 чи Монобанк, який дозволить сплачувати всі податки у смартфоні. Більше половини підтримують ініціативи щодо розширення сфери застосування касових апаратів (PPO), запровадження великих штрафів для бізнесу, якщо товар буде продаватися без чеку та можливість отримувати електронний чек замість паперового. Близько 40% виступають за ліквідацію податкової міліції і створення Бюро фінансових розслідувань, запровадження одноразового декларування (за ставкою 9-10%) громадянами наявного у них майна та коштів, з якого не сплачено податки, а також введення окремого податку для підприємців у галузі комп’ютерних технологій. При цьому слід зазначити, що серед тих, хто веде свій бізнес, або ж хоче мати власну справу швидше не підтримуються, аніж підтримуються ініціативи щодо повернення частини коштів покупцю (кешбек) або ж запровадження штрафів за невидачу чеку та розширення сфери застосування касових апаратів. 

• Половина опитаних вважають, що розширення застосування касових апаратів (PPO) – це скоріше наведення порядку у сфері сплати податків. Водночас 38% вважають такий крок влади швидше утисками малого підприємництва. Останнє твердження користується значною підтримкою серед тих, хто вже має власну справу. 

• 79% опитаних вважають, що податки сприяють розвитку України. 74% переконані, що посилення контролю за сплатою податків призведе до покращення економічного становища в Україні. 68% переконані, що своєчасна сплата податків забезпечує достойну пенсію в майбутньому, і стільки ж підтримують твердження, що за несплату податків потрібно запроваджувати жорстку кримінальну відповідальність. При цьому не менше двох третин переконані, що розмір податків в Україні є дуже високим. Останню тезу найбільше підтримують ті, хто має власний бізнес. Окрім того серед цієї категорії опитаних найменшою підтримкою користуються твердження стосовно запровадження жорсткої кримінальної відповідальності за несплату податків, та те, що своєчасна сплата фіскальних зборів забезпечує достойну пенсію в майбутньому. 

• 47% опитаних вважають, що основну частину податків потрібно в першу чергу спрямовувати у соціальну сферу (медицина, освіта, пенсії, субсидії). 39% вважають, що за рахунок податків в першу чергу потрібно реформувати і розвивати економіку, розбудовувати нову інфраструктуру держави. 

• Більше 70% переконані, що потрібно збільшувати розмір податків для олігархів та великого бізнесу. При цьому стосовно підтримки такої ініціативи стосовно фізичних осіб підприємців (ФОПів), малих підприємств та найманих працівників думки цілком протилежні. Більше 70% виступають або за те, щоб залишити податки для цих категорій без змін, або ж навпаки зменшити. Щодо середнього бізнесу то думки опитаних розділилися наступним чином: 25% підтримують їх збільшення для середнього бізнесу, 30% – за зменшення податків, стільки ж – за те, щоб нічого не змінювати. Підприємці, та ті, хто хочуть мати власну справу, на відміну від інших категорій населення, виступають швидше за зменшення податків для всіх категорій бізнесменів, за винятком олігархів.

• 85% підтримують посилення відповідальності за несплату податків для олігархів та великого бізнесу. 58% підтримують таку ініціативу щодо середнього бізнесу. Натомість для представників малого підприємництва думки опитаних розділилися: близько 40% підтримують посилення рівня покарань за несплату податків, стільки ж – проти. Останніх більше серед тих, хто має власну справу. 

• 60% стикалися з ситуацією, коли продавець не видавав жодного чеку за придбані товари або послуги (29% - часто, 31% - час від часу), 38% - не стикалися з цим. Частіше з такою ситуацією стикалися молодь і ті, хто мають власну справу.

• Лише 13% опитаних отримували протягом останнього року зарплату «у конверті», 85% - не мали такого досвіду. Частіше про отримання зарплати «в конверті» зазначали молодь і люди середнього віку, бажаючі мати свою справу і зайняті у приватній сфері (в останній категорії таких – 31%)

• Половина опитаних знають суму податків, яку сплачують державі щомісяця при отриманні зарплати/прибутку, майже 30% - не знають, кожен п’ятий – вказав, що не отримує зарплати/прибутку. Більш обізнані із величиною податків молодші і люди середнього віку, з вищим рівнем доходів, підприємці та охочі мати свою справу.

• Серед державних інституцій опитані найбільше довіряють армії та Президенту (більше 60%). Відносно високий рівень довіри також до Уряду (42%), Верховної Ради (41%), СБУ (37%). До всіх інших державних інституцій швидше переважає недовіра. Так, поліції довіряють 32%, не довіряють – 53%, Національному банку України довіряють – 28%, не довіряють – 45%, Державній митній службі 21% та 55% відповідно, Державній податковій службі – 21% та 52%, Міністерству фінансів – 18% та 52%. Найменше опитані довіряють судам (довіряють – 15%, не довіряють – 66%) та прокуратурі (довіряють 14%, не довіряють – 70%). 

• Реформа армії відносно краще оцінюється опитаними – 31% оцінили цю реформу позитивно, ще 23% – нейтрально і стільки ж сказали, що не знають нічого про це, лише 14% – негативно. Також відносно кращу оцінку опитані дали реформам в поліції: 18% оцінили її позитивно, 25% - нейтрально, третина – негативно. Найбільш негативну оцінку отримали реформи судів і прокуратури (32-35% - негативно, 21% - нейтрально, 9-10% - позитивно, ще чверть –  нічого не знають про це). Про реформи у СБУ, митній і податковій службі опитані поінформовані відносно менше – по 30% нічого не знають про зміни у цих інституціях. При цьому 10-13% оцінюють їх позитивно, 21-22% – нейтрально, 24-25% - негативно.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 22-30 жовтня 2019 р.

• Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» серед лідерів інших країн найкраще українці ставляться до президента Білорусі Олександра Лукашенка: 66% позитивно та лише 15% – негативно. 

• До канцлера Німеччини Ангели Меркель позитивно ставляться 60% опитаних, негативно – 17%. До президента Польщі Анджея Дуди позитивно ставляться 48%, негативно – 9%, 18%  – не знають такого політика, 27% – вагалися з відповіддю. До Президента Франції Емануеля Макрона позитивно ставляться 39%, негативно – 17%, не знають такого – 15%, вагалися з оцінкою – 29%. До прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо позитивно ставляться 38%, негативно – 6%, не знають його – 30%, не змогли оцінити – 30%. До прем’єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона позитивно ставляться 33%, негативно – 11%, не знають його – 27%, вагалися – 30%. До президента США Дональда Трампа позитивно ставляться 30%, негативно – 42%, вагалися з оцінкою – 25%. До президента Туреччини Реджеп Таїп Ердогана позитивно ставляться 28%, негативно – 20%, не знають його – 22%, не змогли оцінити – 30%. 

• Найгірше українці ставляться до президент Росії Володимир Путіна: 71% ставляться негативно, лише 15% – позитивно і ще 12% не змогли висловити свою думку.

• У динаміці за більш ніж останні півтори року практично не змінилося ставлення до А.Меркель, В.Путіна, О.Лукашенка, Е.Макрона. Дещо покращилося до А.Дуди, погіршилося – до Дональда Трампа та Реджеп Таїп Ердогана. 

• У регіональному розрізі спостерігаються деякі відмінності, зокрема на Півдні та Сході дещо краще ставляться до таких світових лідерів як О. Лукашенко, Р.Ердоган, та особливо В.Путін. На Заході – до А.Дуди, Дж.Трюдо, Д.Трампа. У віковому розрізі О.Лукашенко користується помітно більшим рівнем підтримки серед найстарших. Натомість такі політики як Е.Макрон, Б.Джонсон та Д.Трамп маю більше своїх симпатиків серед представників молодших вікових категорій. 

• У майнових категоріях серед найменш забезпечених помітно більше прихильників О.Лукашенка та В.Путіна, найзаможніших – А.Дуди, Е.Макрона, Дж.Трюдо, Б.Джонсона, Д.Трампа.

• У розрізі прихильників різних політичних сил президенти Білорусі, Росії та Туреччини є явними фаворитами серед прихильників партії Опозиційна платформа – За життя. Натомість західні лідери користуються більшою підтримкою серед симпатиків партій Європейська Солідарність та Голос. Також О.Лукашенко та В.Путін є явними лідерами підтримки серед тих, хто шкодує за розпадом Радянського Союзу.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 3000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,8%. Терміни проведення дослідження: 29 жовтня - 4 листопада 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 24-27 жовтня 2019 року, близько чверті опитаних зазначили, що мають земельний пай: з них 6% – обробляють його самостійно, 17% – здають в оренду. Власників паїв найбільше на Заході, серед жителів сіл та осіб старшого віку.

•    Більшість власників паїв (70%) у випадку запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення продовжать його обробляти або здавати в оренду, 16% – мають намір його продати.

•    Головними причинами, чому не обробляють самостійно земельний пай, більше чверті опитаних вказали відсутність фінансових можливостей та стан здоров’я (переважно через вік). Наявність інших видів доходів, відсутність відповідних знань і вмінь для заняття фермерством, проживання в іншому населеному пункті зазначили 10-12%.

•    Більшість власників паїв (73%) не вважають вартість оренди справедливою, протилежної думки – лише 15%. 

•    42% вважають, що вартість оренди землі сільськогосподарського призначення має встановлюватися державою, натомість 38% – визначатися ринком. Кожен п’ятий не визначився. Ринковий механізм регуляції більше підтримують власники паїв, які самостійно їх обробляють, а також ті, хто вважає вартість оренди свого паю справедливою. При цьому молодь більше за ринок, старші – за регулювання державою. Ідею про ринок найбільше поділяють виборці Голосу і Європейської солідарності.

•    18% опитаних швидше хотіли б зайнятися фермерством, 75% – не хотіли б, а близько 3% зазначили, що вже є фермерами. Серед власників паїв, які самостійно їх обробляють, більше чверті є фермерами.

•    Більше половини опитаних (53%) не підтримують скасування мораторію на купівлю/продаж земель сільськогосподарського призначення, водночас 31% – підтримують. Серед останніх майже половина – власники паїв, які обробляють їх самостійно.

•    Більше половини зазначили, що можна запроваджувати ринок землі в Україні: з них 22% за відкриття ринку якнайшвидше, 10% за те, щоб це було через рік, 21% – через кілька років. Поряд з цим 28% проти запровадження ринку землі взагалі будь-коли.

•    Водночас, більшість (69%) проти надання дозволу іноземцям купувати землю будь-коли. Лише 7% за, те щоб це було у найближчий час, 4% – через рік, 8% – за декілька років. Навіть серед тих, хто підтримує введення ринку землі – половина проти продажу її іноземцям.

•    68% опитаних вважають, що у випадку відкриття ринку, землі можна продавати фермерам, які працюють на ній, 61% – усім громадянам України,  близько 40% – державним компаніям та вітчизняним агрохолдингам. Водночас, продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям або іноземним компаніям підтримують близько 10% (проти – 82% опитаних). За останні два місяці зросла лояльність до фермерів, громадян України та державних компаній.  Важливо, що молодь більш лояльна до всіх можливих суб’єктів ринку.

•    70% вважають, що власники земельних паїв повинні отримати право продавати/ дарувати їх, але виключно вітчизняним компаніям або громадянам України. Дві третини за те, щоб громадяни України мали право вільно купувати землі сільськогосподарського призначення. 60% схвалюють ідею надання права земельним власникам отримувати кредит у банку під заставу своїх паїв. Приблизно стільки ж (57%) підтримують ідею встановлення обмеження на максимальну площу землі с/г призначення у власності однієї особи. Ці ідеї мають більше схвалення молодших респондентів та тих, хто має і обробляє свої земельні паї.

•    Ідея передачі земель, які сьогодні належать державі, об’єднаним територіальним громадам (ОТГ), з наданням їм права далі розпоряджатися нею на свій розсуд (продавати, здавати в оренду тощо) підтримують 38% опитаних, не підтримують – 33%. 

•    Водночас опитані скоріше не погоджуються з ідеєю збільшення розміру земельного податку для поповнення місцевого бюджету (48% – проти, 22% – за) та ідеєю надання права власникам паїв продавати їх усім, включаючи іноземних суб’єктів (71% – не підтримують, тільки 16% - підтримують).

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 24-27 жовтня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом  4-14 жовтня 2019 року серед мешканців Львова, 41% вважають правильним напрямок розвитку міста, 36% – протилежної думки, ще 23% – не змогли відповісти. Стосовно напрямку розвитку країни думки склалися наступним чином: 31% вважають його правильним, натомість 43% – неправильним, 26% – не відповіли на це питання. У динаміці позитивна оцінка напрямку розвитку справ у країні зросла, щодо міста – впала.

•    Серед можливостей, які надає місто, опитані найкраще оцінили можливість відпочивати та проводити дозвілля (68% зазначили, що у місті є все, або ж практично все для цього).  Також значна частина респондентів (52%) вважають, що у місті є хороші можливості знайти роботу. Стосовно можливостей жити у безпеці думки респондентів дещо розділилися: близько 40% вважають місто безпечним, чверть – оцінюють рівень безпеки як середній, ще стільки ж – бачать життя швидше небезпечним. Подібна ситуація і з можливістю заняття підприємництвом: третина бачить гарні можливості у місті, кожен п’ятий – оцінює їх посередньо, чверть – не бачить можливостей для цього. При цьому ще чверть взагалі не змогла відповісти на це питання.

•    Молодші та більш заможні краще оцінюють рівень усіх можливостей відпочинку, пошуку роботи та безпеки. Натомість стосовно можливості заняття підприємництвом думки склалися таким чином: не змогли дати чітких відповідей на це питання значна частина бідних та найстарших опитаних (близько 40%). Натомість доволі критично оцінили цю можливість представники середнього віку та достатку. Наймолодші, забезпечені, та ті, хто мають власну справу, оцінили рівень можливостей для власного бізнесу швидше як високий.

•    Серед проблем міста мешканців Львова найбільше турбують вартість комунальних послуг (46%), завантаженість вулиць транспортом (42%) та наркоманія і алкоголізм (35%). Близько чверті вважають актуальними проблемами поганий стан доріг міста, малу кількість місць для паркування, забудову парків та скверів. Кожен п’ятий-шостий говорить про проблеми незаконних забудов у місті, малої кількості місць у дитячих садках, незадовільного технічного стану транспорту та безпритульних тварин на вулицях. Про проблеми поганого стану тротуарів і пішохідних доріжок, вартості проїзду у транспорті, низького фахового рівня медиків та зростання злочинності говорять 10-12%. Про проблеми малої кількості спортивних та дитячих майданчиків, стан житлових будинків, завеликої кількості кіосків на вулицях, невпорядкованості парків, скверів та лісів, поганого матеріального стану шкіл, поганого освітлення вулиць та стихійної торгівлі говорять менше 10%.

•    Діяльністю львівського міського голови задоволені 51%, не задоволені – 41%. Роботою міських служб з благоустрою задоволені 44%, не задоволені – 43%. Діяльністю Львівської міської ради задоволені 40%, не задоволені – 41%, роботою громадського транспорту міста задоволені – 31%, не задоволені – 60%, комунальними службами міста задоволені 27%, не задоволені – 65%.

•    Серед різноманітних категорій представників бізнесу найбільше опитані довіряють дрібним та середнім підприємцям (понад 60%), найменше – олігархам (8%). Власникам великих підприємств швидше не довіряють, аніж довіряють (рівень довіри до них 33%, недовіри – 48%). Відносно менше довіряють різним категоріям бізнесменів найстарші, бідні та ті, хто не хоче мати власної справи.

•    37% опитаних зазначили, що хочуть мати власну справу, займатися підприємництвом. 14% – заявили, що вже мають бізнес. Натомість 46% заявили, що не мають такого бажання. Найбільше тих, хто має бажання започаткувати підприємницьку діяльність серед молодших опитаних. Цікаво, що третина тих, хто вважає себе забезпеченим, вже мають власний бізнес. Найпопулярнішим напрямком підприємництва серед тих, хто хоче мати власну справу, є торгівля (33%). 14% хотіли б мати бізнес у сфері туризму, 13% – у сфері розваг та відпочинку, 11% – у сфері громадського харчування, 10% – у будівництві та ремонті. По 8% хотіли б мати справу у сфері транспортних послуг та логістики, індустрії краси та здоров’я, готельного бізнесу, маркетингу та реклами, IT-сфери, освітніх послуг. По 4-6% бачать свій бізнес у медичних послугах, пошитті та ремонті одягу, фермерстві, автосервісі, ріелторській діяльності та виробництві побутових речей.

•    Половина опитаних майже кожного дня здійснюють покупки у супермаркетах або магазинах. Ще 28% роблять це кілька разів на тиждень, 11% – один раз на тиждень, 7% – рідше одного разу на тиждень. Лише 3% нічого там не купують. Відносно частіше здійснюють покупки в магазинах та супермаркетах жінки, молодші та заможніші опитані.

•    Найчастіше купують у цих закладах торгівлі продукти харчування (95% роблять це постійно або час від часу). Дещо рідше купують господарські товари (постійно – 23%, час від часу – 50%), соки і води (постійно – 32%, час від часу – 36%), побутову хімію (постійно – 15%, час від часу – 52%). Алкогольні напої (міцні і неміцні) купують рідше (постійно – лише 5-7%, час від часу – 30-33%). Майже половина взагалі не купують алкоголь. Сигарети постійно купують в магазинах 15%, час від часу – 13%, взагалі не купують – 64%.

•    Послугами торгових кіосків та павільйонів щодня користуються 17%, декілька разів на тиждень – 24%, раз у тиждень – 12%, рідше – 23%. Не купують нічого в кіосках 24% опитаних. Частіше послугами кіосків користуються чоловіки, опитані молодшого та середнього віку, малозабезпечені та середнього достатку.

•    Відносно частіше у кіосках та павільйонах купують продукти харчування (постійно – 32%, час від часу – 32%), соки та води (постійно – 16%, час від часу – 34%), господарські товари (постійно – 8%, час від часу – 34%), побутову хімію (постійно – 9%, час від часу – 32%). Алкогольні напої (міцні та неміцні) в кіосках та павільйонах постійно купують лише 2-4% опитаних, час від часу – 22-23%. Взагалі не купують там алкоголь близько 60% опитаних. Цікава ситуація з покупкою сигарет у цих торгових точках: 20% роблять в кіосках це постійно, 15% – час від часу. У порівнянні із супермаркетами та магазинами лише ця категорія товару купується у кіосках частіше. Натомість алкоголь та інші групи товарів опитані все ж таки частіше купують у магазинах.

•    У порівнянні із опитуванням 2007 року опитані стали рідше здійснювати покупки в кіосках та павільйонах соків та вод, сигарет та алкоголю. Особливо це стосується пива: якщо 12 років тому більше 50% опитаних постійно або ж часто купували цей товар в малих торгівельних точках, то сьогодні таких лише 22%. Натомість опитані дещо частіше почали купувати продукти харчування, господарчі товари та побутову хімію.

•    Ті, хто здійснює покупки у кіосках та павільйонах, головною причиною здійснення покупок саме там назвали зручне розташування (71%). 39% таких покупців зазначили, що роблять це задля економії часу, 18% – через відсутність черг, 15% – невисокі ціни, 10% – через звичку купувати в кіосках та павільйонах. По 7-8% заявили, що купують товари в кіосках тому що вони працюють цілодобово і там свіжа продукція. У динаміці знизилася важливість таких причин здійснення покупок в цих торгівельних точках як відсутність черг, низьких цін, звички купувати саме там та цілодобової роботи кіосків. У демографічних розрізах молодші респонденти частіше пояснювали мотив покупки в кіосках та павільйонах зручністю (розташування, час, відсутність черг). Натомість старші більше мотивували це невисокими цінами на продукцію або ж звичкою.

•    У свою чергу, ті, хто ніколи не здійснюють покупки в кіосках чи павільйонах, мотивують свої дії тим, що не звикли там купувати (29%), вважають, що там погані умови зберігання (23%), невеликий вибір товару (20%), наявністю несвіжого чи залежаного товару (18%). Лише по 8% зазначили, що нічого не купують в кіосках через те, що їх немає поблизу, або ж через обман з боку продавців. У динаміці більш ніж удвічі зменшилася кількість тих, хто вважає, що в кіосках погані умови зберігання товарів, або там обманюють покупців.

•    46% опитаних вважають, що міська влада Львова швидше перешкоджає, а не допомагає розвитку малого бізнесу у місті. 13% – протилежної думки, стільки ж вважають, що влада не втручається взагалі у цю сферу. 28% – не змогли відповісти. Про перешкоджання малому бізнесу частіше говорять особи середнього віку та достатку, та ті, хто хочуть мати власну справу. Натомість серед підприємців, незважаючи на те, що думка про перешкоджання переважає, тих, хто так вважає, менше, аніж серед інших.

•    45% опитаних чули про конфлікт між підприємцями – власниками кіосків, павільйонів та міською владою. 55% – не чули. 51% не підтримують заяву мера Львова А.Садового про те, що кількість МАФів (кіоски, павільйони) потрібно скоротити втричі. Підтримують її – 41%. Найбільше останніх серед тих, хто не хоче мати власного бізнесу та ніколи не користується послугами малих магазинів.

•    59% вважають, що скорочення МАФів призведе до втрати роботи значної кількості людей та зменшення надходжень у міський бюджет. 29% – вважають, що така ініціатива призведе до покращення благоустрою міста. Прихильників останнього твердження більше серед молодших опитаних та тих, хто не купує нічого в кіосках чи павільйонах.  

•    62% підтримують тезу, що наміри міської влади стосовно впорядкування ситуації з малими кіосками та павільйонами (МАФами) пов’язана із її бажанням швидше допомогти великим мережам магазинів витіснити малий та середній бізнес зі сфери торгівлі. 20% вважають, що таким чином влада намагається навести порядок у цій сфері. 14% – не змогли відповісти.

•    58% опитаних вважають, що у конфлікті між власниками кіосків, павільйонів (МАФів) та міською владою, муніципалітет та підприємці повинні домовитися про взаємні поступки для наведення порядку у місті. 26% підтримують твердження, що влада не повинна взагалі заважати роботі підприємців та дати їм працювати як і раніше. Лише 9% – за те, щоб міська влада знесла якомога більше МАФів та навела порядок самостійно.

60% – підтримують у згаданому конфлікті підприємців, 19% – міську владу. 

Аудиторія: мешканці Львова від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 800 респондентів.
Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,5%. Терміни проведення: 4-14 жовтня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом        19-22 жовтня 2019 року, 18% опитаних вважають, що за останні 12 місяців економічне становище в країні покращилася, 47% говорять, що воно не змінилося, і 29% – стверджують, що ситуація погіршилася. Подібні оцінки і щодо фінансового становища сімей: 17% – вважають, що ситуація покращилася, 53% – не побачили зрушень і 30% – сказали про погіршення. У динаміці з початку року, кількість тих, хто негативно оцінював економічну ситуацію як у країні, так і у родині, зменшилася удвічі.

•    На фоні зростання оптимістичних настроїв у країні після президентських виборів, зросли і позитивні очікування щодо майбутнього. Так, сьогодні 45% опитаних вірять, що у наступні 12 місяців економічне становище в Україні покращиться, 26% – вважають, що воно не зміниться, і лише 15% – мають негативні сподівання. Ще 15% не змогли відповісти на це питання.

•    У більшості оцінюваних в опитуванні сфер респонденти або побачили позитивні зрушення, або відзначили їх відсутність. У річній динаміці у всіх сферах помітна позитивна динаміка оцінки. Найбільше позитивних змін опитані побачили у стані доріг: майже 40% відзначили покращення. Позитивні зрушення в курсі національної валюти відзначили 31%. У ситуації зі свободою слова та демократії покрашення побачили 23%.

•    Щодо міжнародного іміджу України покращення побачили 21%. У стосунках України із Заходом покращення побачили 19%.  Щодо можливостей знайти роботу покращення побачили 18%, у боротьбі з корупцією покращення побачили 17%. Щодо політичної стабільності покращення побачили 14%.  У вирішенні питання війни на Донбасі покращення побачили 13%. 

•    Попри загальну позитивну динаміку у ряді сфер респонденти швидше відзначали погіршення. Так, швидше негативно оцінили зміни якості медичного обслуговування (45% – відзначили погіршення, 12% – покращення, 30% – відсутність змін), безпеки на дорогах (46% відзначили погіршення, 12% – покращення, 34% – відсутність змін), тарифів на комунальні послуги (52% відзначили погіршення, 8% – покращення, 3% – відсутність змін), цін на основні товари та послуги (73% відзначили погіршення, 18% – відсутність змін і лише 3% – покращення).

•    71% відзначили, що сьогодні Україні найбільше бракує миру. 43% – вважають що Україні потрібен порядок, 40% – стабільність, 37% – єдність, 36% – достаток, по 30% – розвиток та справедливість, 8% – впливовість у світі. Запит на усі перелічені категорії за останні три місяці зріс, найбільше – стосовно миру та порядку.

•    Найбільшою загрозою для України сьогодні респонденти вважають масовий виїзд українців закордон (56%). Близько 45% загрозами вважають економічний занепад та зубожіння населення. Від 30% до 40% вважають загрозами погіршення здоров’я нації, екологічні катастрофи, повномасштабну війну  Росією, зростання злочинності, деградацію та вимирання населення. Від 20% до 30% – розвал країни, девальвацію гривні, безвладдя та масові заворушення. Від 13% до 17% загрозами вважають встановлення диктатури, голод, міжнародну ізоляцію України та тероризм. За останні три місяці відчутно зросла актуальність таких загроз як погіршення здоров’я нації, екологічних катастроф, війни з Росією. Натомість знизилась загроза девальвації гривні, інфляції.

•    На фоні позитивних очікувань та загального оптимістичного настрою у поствиборчий період зросла довіра до більшості інституцій. Найбільше позитивних змін зафіксовано щодо центральних органів влади: Президента, Уряду та Парламенту.

•    Найбільше сьогодні довіряють волонтерам (69%), ветеранам АТО (67%), Президенту України (66%) та армії (65%). Також високий рівень довіри має церква (56%).

•    Громадським організаціям довіряють 48% респондентів, міським/сільським головам – 47%, Національній гвардії – 46%, Уряду – 45%, Верховній Раді – 44%, місцевим ЗМІ – 43%, загальнонаціональним ЗМІ – 42%, Службі безпеки України – 38%, обласним державним адміністраціям – 32%.

•    Іншим інституціям швидше не довіряють, аніж довіряють. Так, поліції не довіряють 49%, довіряють – 31%, прикордонній службі – 41% та 23% відповідно, Державному бюро розслідувань – 41% та 23%, податковим органам – 50% та 20%, митним органам – 51% та 19%, НАБУ – 49% та 17%, Національному агентству з питань запобігання корупції – 48% та 15%.

•    Найбільше українці не довіряють органам прокуратури (62%) та судам (66%). Довіряють їм лише 14-15%.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 19-22 жовтня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», лише 19% опитаних підтримують запровадження продажу землі сільськогосподарського призначення. 73% – проти цієї ініціативи, 8% – не визначилися. Відносно вищий рівень підтримки старту ринку землі серед молодших та заможніших респондентів, власників паю, які його самостійно обробляють. Але навіть у названих категоріях кількість противників цієї ініціативи становить не менше 60%.

•    Продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям підтримують ще менше – лише 13%. Проти цього – 81% опитаних. Незважаючи на те, що серед наймолодших та більш заможніших кожен п’ятий не проти дозволити іноземним громадянам купувати землю в Україні, три чверті представників цих категорій виступають однозначно проти цієї ініціативи.

•    74% вважають, що рішення про запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення, в Україні повинне прийматися на всеукраїнському референдумі. 17% – мають протилежну думку.

•    58% вважають, що землі сільськогосподарського призначення повинні бути у державній власності, за зразком Канади, чи Ізраїлю. 22% - не проти запровадження такої моделі ринку землі, як у Італії, де орні землі можуть продаватися, чи купуватися. 20% – не змогли обрати серед цих прикладів земельного ринку. За домінування державної власності на землю виступають частіше старші та бідніші опитані, та ті, у кого немає паїв, за іншу модель – більш молодші, заможніші та власники паїв, які їх самостійно обробляють. Водночас навіть серед названих останніх категорій не менше половини виступають за канадську, чи ізраїльську моделі земельного ринку. 

•    Серед основних переваг запровадження продажу землі сільськогосподарського призначення опитані відносно частіше обирали наступні: власники землi зможуть розпоряджатися нею на власний розсуд (26%); це сприятиме створенню нових робочих мiсць на селi (18%); продаж землi сприятиме iнвестицiям в Україну (14%); це дозволить отримати справедливу ринкову цiну на землю (13%); це дозволить фермерам брати кредити пiд заставу землi (13%). Про знищення тіньового ринку землі, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, збільшення надходжень до державного бюджету, сприяння кращому контролю за екологією ґрунтів як переваги запровадження земельного ринку говорили не більше 7% опитаних. 35% опитаних не бачать жодних переваг у знятті мораторію на продаж орних земель. Власники паїв, які їх обробляють частіше за інших обирали серед переваг можливість розпоряджатися землею на свій розсуд, сприяння створенню робочих місць та залученню інвестицій в Україну. Натомість ті, хто мають паї, але здають їх в оренду, частіше говорили, що немає жодних переваг у запровадженню вільного продажу землі.

•    Серед основних ризиків від запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення респонденти найчастіше обирали те, що земля може бути викуплена іноземцями (41%); власники паїв можуть бути обмануті при продажі землі (31%), на даний час запровадження ринку землі є небезпечним через недосконалість чинного законодавства (31%); зняття мораторію на продаж землі дозволить скупити її олігархам (23%). 17% вважають, що вільний продаж землі не можна запроваджувати в умовах війни, 16% бачать загрозу знищення дрібного та середнього бізнесу на селі, по 13% вважають, що втілення цієї ініціативи призведе до прискорення вимирання сіл  або ж позбавлення селян стабільного доходу від надання паїв в оренду. Лише 5% не бачать жодних ризиків у запровадженні вільного ринку орних земель. Про загрози щодо продажу землі іноземцям, обману власників паїв та недосконалість чинного законодавства найчастіше говорили власники паїв, які їх особисто обробляють.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 28 вересня -1 жовтня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», лише 11% опитаних вважають, що гральний бізнес потрібно легалізувати в Україні без жодних обмежень, 27% – підтримують легалізацію, але за умови створення спеціальних зон для грального бізнесу, водночас майже 60% не підтримують легалізацію за жодних умов. 

•    Майже половина опитаних вважають, що в Україні повинні бути дозволені лотереї, чверть – ставки в букмекерських конторах і казино (при чому ставлення до легалізації казино покращилося). Найгірше ставлення до легалізації інтернет казино (12%), ігрових автоматів (12%), гри в карти на гроші (11%).

•    25% опитаних вважають себе азартними людьми. Натомість більшість (73%) азартними себе не вважають. Більш азартними є чоловіки, молодь, люди з вищими статками.

•    Варто зазначити, що за останні два роки кількість респондентів, які вважають себе азартними, не змінилась, водночас, ставлення до азартних ігор в Україні погіршилося.

•    Так, 28% опитаних позитивно ставляться до азартних ігор, які не передбачають грошових ставок або виграшів (у 2017р – 46%). Дві третини – ставляться негативно (у 2017р – 49%).

•    Водночас, лише 10% позитивно ставляться до азартних ігор на гроші, тоді як 85% – негативно. Більш лояльне ставлення серед азартних людей, передусім це стосується чоловіків молодшого  та середнього віку, серед яких позитивне ставлення до азартних ігор на гроші (16%) майже втричі переважає аналогічний показник серед жінок (6%).

•    Більшість опитаних (84%) не грали особисто в будь-які азартні ігри на гроші за останні п’ять років, водночас 3% опитаних грали часто, 9% – кілька разів, 3% – один раз.

•    За останні два роки кількість респондентів, які грали в ігри на гроші майже не змінилась.

•    Майже половина азартних людей грали хоча б раз в азартні ігри на гроші протягом останніх п’яти років, зазвичай, це чоловіки середнього та молодшого віку з відносно вищим рівнем доходів та статків.

•    Найчастіше вони грали в лотереї (31%) та робили ставки в букмекерських конторах (29%). Чверть грали на ігрових автоматах, стільки ж – в карти на гроші, кожен шостий – в інтернет казино, кожен десятий – в казино.

•    Серед людей, які не грали в азартні ігри, найбільш поширеним є твердження, що гроші потрібно заробляти, а не вигравати (48%), третина – не вірить організаторам таких ігор.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 27-30 вересня 2019 р.
 

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 68% опитаних вважають Росію країною-агресором відносно України. 23% – протилежної думки, 10% – не визначилися. Ставлення до цього питання має регіональні та електоральні відмінності: якщо на Заході та у Центрі не менше 70% вважають Росію агресором, то на Півдні таких – половина, на Сході 40% (тут 47% – протилежної думки). Серед прихильників парламентських політичних сил відмінна від інших думка переважає серед симпатиків партії «Опозиційна платформа – За життя», де дві третини не вважають Росію агресором. 
       
•    Водночас більше половини опитаних підтримують невоєнні заходи з врегулювання питання окупованого Донбасу: 34% виступають за припинення військових дій і визнання цих територій тимчасово окупованими, замороження конфлікту, 23% – за надання цим територіям статусу автономії у складі України. Натомість 23% виступають за продовження військових дій до повного відновлення української влади на всьому Донбасі і лише 6% – за відділення цих територій від України. Воєнний шлях вирішення питання має найбільшу підтримку серед мешканців Заходу країни, надання автономії окупованим територіям – на Півдні та Сході. В електоральному розрізі найбільше симпатиків автономії окупованого Донбасу серед прихильників партії Опозиційна платформа – За життя, воєнного вирішення питання – серед симпатиків Європейської Солідарності та Голосу.

•    Введення миротворців ООН на окуповані території Донбасу, але без російського контингенту підтримують 55%, проти – 26%. Проведення на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей місцевих виборів після здобуття контролю над всієї окупованою територією підтримують 53%, не підтримують – 19%. Проведення на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей місцевих виборів під контролем ОБСЄ підтримують 43% опитаних, не підтримують – 27%.

•    Натомість ряд ініціатив стосовно окупованого Донбасу не користуються підтримкою серед населення. Зокрема, амністію учасників незаконних збройних формувань, які воюють на стороні т.зв. ДНР та ЛНР не підтримують 48%, підтримують – 27%. Надання права місцевим радам окупованих територій створювати загони народної міліції не підтримують 43%, підтримують – 27%. Введення миротворців ООН на окуповані території Донбасу, включно з російським контингентом не підтримують 61%, підтримують – лише 17%.

•    Дві третини опитаних не змогли оцінити ініціативу мирного врегулювання, відому як «Формула Штайнмаєра». 23% висловилися проти цієї ідеї, 18% – підтримали її.

•    Такі ініціативи, як проведення виборів на непідконтрольних територіях Донбасу за будь-яких умов, амністія учасників незаконних збройних формувань, надання права на створення загонів народної міліції мають відносно більшу підтримку у східних регіонах країни та серед прихильників партії «Опозиційна платформа – За життя». Натомість введення миротворців ООН на окуповані території Донбасу, але без російського контингенту підтримуються відносно більше мешканцями Заходу та Центру. Введення миротворців ООН з російським контингентом не мають переважної підтримки у жодному із макрорегіонів.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 21-25 вересня 2019 р.

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2019 року, найулюбленішими стилями музики для українців є поп-музика (26%), класична (25%) та народна музика (21%), а також шансон (18%). Далі у рейтингу музичних вподобань рок (14%), танцювальна музика/диско (12%), клубна музика (8%) та джаз (7%). Реп, романси та духовну музику вибрали по 6%, електронну, блюз та хіп-хоп полюбляють по 4%, бардівську – 3%. Тяжкий рок популярний лише серед 2%, так само як  і реггі. Лише 4% не люблять музику взагалі.

•    Попри те, що поп-музика залишається лідером вподобань, у десятирічній динаміці відсоток тих, кому вона подобається, став меншим (з 32% до 26%). Також у два рази менше цього року обирали романси (6% проти 12% у 2009). Поменшало і любителів шансону (з 22% до 18%), а також поціновувачів народної музики (з 25% до 21%).

•    Натомість збільшилась кількість тих, хто полюбляє класичну музику (з 20% до 25%). У цьому рейтингу цей стиль піднявся вище за шансон та фолк. Також за 10 років стало удвічі більше любителів року (ріст з 7% до 14%). Дещо збільшилась кількість фанатів репу (ріст з 3% до 6%).

•    Молодші у порівнянні із старшими більше полюбляють поп-музику, рок, диско, клубну, електронну музику,  а також реп і хіп-хоп. Водночас, представникам старших вікових груп більше подобаються класична та народна музика, шансон, романси і бардівська музика.

•    Музичні вподобання помітно відрізняються за статтю. Так, жінки більше ніж чоловіки полюбляють класичну і поп-музику (31-32% проти 19%), народну (24% проти 18%) та духовну (7% і 3% відповідно). Також жінкам удвічі більше ніж чоловікам до вподоби танцювальна музика (15% проти 8%). Натомість чоловікам більше подобається рок (21% проти 9%), шансон  (20% проти 16%), реп (9% і 3% відповідно) та електронна музика (7% і 3%).

•    Щодо освітньої диференціації: чим вищий рівень освіти, тим більше респонденти полюбляють класичну музику, рок, джаз. Також представники з вищою освітою більше ніж інші люблять поп-музику, електронну і бардівську музику. Людей з середньою освітою більше інших цікавить народна музика та шансон.
 

Аудиторія: населення України  від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 12-16 вересня 2019 р.

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2019 року, найулюбленішими жанрами кіно для українців є комедія (37%), історичні фільми (31%) та мелодрами (28%). Далі серед вподобань ідуть документальні (18%) та пригодницькі (15%) фільми, бойовики (14%) та фантастика (13%). Також кожен десятий зазначив, що любить драми. Трилери популярні серед 7%, жахи – 6%, любителів містики всього 5%, еротики – 2%.

•    Лише 4% не люблять фільми і кіно взагалі.

•    Попри те, що комедії залишаються лідером вподобань у десятирічні динаміці відсоток тих, хто вважає їх улюбленим жанром зменшився (з 45% до 37%). Також значно менше цього року у порівнянні із 2009 обрали пригодницькі фільми (15% проти 24%). Дещо поменшало також любителів мелодрам. У динаміці збільшилась кількість тих, хто полюбляє фантастику, також дещо зріс інтерес до історичних фільмів та документальних стрічок.

•    Молодші у порівнянні із старшими більше полюбляють комедії, бойовики, фантастику, фільми жахів та трилери. З віком інтерес до цих жанрів зменшується. Кіно загалом молодші більше люблять, ніж старші. Водночас, для представників старших вікових груп цікавіші такі жанри як історичні фільми, мелодрами.

•    Кіновподобання помітно відрізняються за статтю. Так, жінки майже в п'ять разів більше, ніж чоловіки люблять мелодрами (жінки - 44%, а чоловіки - 9%), також у три рази більше за чоловіків вони люблять драми (14% і 5% відповідно). Також жінкам більше, ніж чоловікам до вподоби комедії (41% і 32%). А представникам чоловічої статі в п'ять разів більше, ніж жінкам подобаються бойовики (24% - чоловіки і 5% - жінки). Також чоловікам більше до вподоби історичні (34% - чоловіки, 27% - жінки), документальні (24% і 14% відповідно) та фантастичні фільми (17 і 10%).

•    За освітою також дещо відрізняються смаки українців щодо фільмів. Так, чим вищий рівень освіти, тим більше полюблять історичні, документальні фільми та фантастику. Також представники з вищою освітою більше, ніж інші люблять комедії, пригодницькі фільми та трилери. Людей з середньою освітою більше інших цікавлять бойовики та мелодрами.

Аудиторія: населення України  від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 12-16 вересня 2019 р.
 

 • Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 6-10 вересня 2019 року, 55% респондентів вважають, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, 18% – у неправильному, 26% – не визначилися з цього питання. Найкраще оцінюють напрямок розвитку країни на Заході та Півдні, відносно гірше – у Центрі та на Сході. Більш оптимістичною залишається молодь та виборці «Слуги народу». Натомість відносно більше песимізму спостерігається серед найстарших та симпатиків партій «Європейська Солідарність» та «Опозиційна платформа – За життя». 

• 71% опитаних задоволені діяльністю Президента України В.Зеленського, 11% – протилежної думки, 18% – не змогли сформувати своє ставлення до нього. У порівнянні із липнем ц.р. рівень задоволеності роботою Глави держави зріс майже у півтори рази. 

• 29% позитивно оцінюють роботу очільника Уряду О.Гончарука, з іншого боку 11% – негативно. Дві третини ще не змогли дати оцінок новому Прем’єр-міністру. 

• Роботою новообраної Верховної Ради задоволені 39% респондентів, незадоволені – 16%. Не змогли оцінити – 45%.

• Абсолютна більшість опитаних (понад 90%) підтримують ініціативи стосовно дострокового припинення повноважень народного депутата за кнопкодавство та прогули, зменшення кiлькостi народних депутатiв  з 450 до 300 та зняття депутатської недоторканностi. 

• Більше 70% підтримують надання законодавчої ініціативи громадянам України, розширення повноважень Президента щодо призначення керiвникiв Нацiонального антикорупцiйного бюро (НАБУ) та Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури (САП), а також збiльшення кiлькостi уповноважених з прав людини (омбудсменiв). Близько двох третин виступають за закрiплення в Конституцiї норми про вибори народних депутатiв за пропорцiйною виборчою системою та скасування адвокатської монополiї.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 6-10 вересня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 20-27 серпня 2019 року у Києві, 37% опитаних киян вважають, що справи у місті йдуть у правильному напрямку, 28% – у неправильному, 35% – не визначилися з цього питання. Стосовно ситуації у країні оцінки наступні: 36% киян вважають, що Україна йде у правильному напрямку, 23% – протилежної думки, 41% – не визначилися.

•    52% опитаних задоволені діяльністю Президента Зеленського (не задоволені 17%), 33% – не визначилися. Діяльністю Київського міського голови Кличка задоволені 30% (не задоволені – 56%), Прем’єра-міністра Гройсмана задоволені – 25% (не задоволені – 57%), освітніх закладів столиці – 19% (55%), Київської міської ради – 16% (62%), комунальних служб та медичних закладів Києва – по 15% (72%).

•    72% киян вважають, що Президент не має політичного права призначати на посаду голови Київської міської державної адміністрації іншу особистість, аніж обрали кияни на виборах міського голови. 17% – протилежної думки, ще 11% – не визначилися із відповіддю.

•    39% вважають, що вибори міського голови Києва повинні відбутися якомога швидше, цього року, 7% – за дострокові вибори навесні, натомість 43% – за проведення їх у жовтні 2020, як заплановано.

•    43% вважають, що меру Кличку потрібно дати можливість допрацювати свій термін і змінити на іншого в результатів виборів, натомість 39% підтримують негайне переобрання мера Києва. Лише 8% – за те, щоб Кличка переобрали міським головою на наступну каденцію. Кожен десятий не визначився із відповіддю.

Аудиторія: мешканці Києва від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення: 20-27 серпня 2019 р.

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у серпні 2019 року, патріотами своєї країни вважають себе 83% громадян України (майже стільки ж як і у 2018). Тільки 11% мають протилежну думку, ще 6% не змогли відповісти. Цьогоріч у порівнянні із попередніми дослідженнями зафіксовано найбільшу кількість тих, хто обрав однозначну відповідь на це питання (60%).

•    У всіх макрорегіонах України загальна кількість патріотично налаштованих громадян перевищує 75%: на Заході таких 86%, у Центрі – 85%, на Сході – 79%, на Півдні – 78%.

•    За період досліджень зафіксовано найбільшу кількість тих, хто підтримав би проголошення Незалежності України, якби сьогодні перед ними постав такий вибір – 82% (у 2012 році таких було 62%). Лише 12% висловили протилежні міркування, ще 6% вагалися з відповіддю.

•    Найбільше тих, хто підтримав би проголошення Незалежності України, на Заході (92%). У Центрі таких респондентів 85%, на Півдні – 75%, на Сході – 69%. Тих, хто має протилежну думку, найбільше у південно-східних областях (від 20 до 23%). Також відносно більше тих, хто не підтримав би сьогодні Незалежність нашої держави серед старшого покоління й бідніших верств населення. Підтримка Незалежності чітко корелюється із почуттям патріотизму: чим вищий рівень патріотичних почуттів, тим більше вони підтримують проголошення Незалежності України.

•    Майже 60% населення відвідують масові заходи, які проводяться на День Незалежності: 25% - відвідують кожен рік, 34% - відвідують, але не щороку. Взагалі не відвідують такі заходи 36%. Лише 5% зазначили, що не святкують День Незалежності. Відносно менше популярними є такі заходи серед бідніших верств населення, серед старшого покоління та на Сході.

•    Зберігається значний відсоток тих, хто ідентифікує себе в першу чергу громадянином України: у 2010 році тих, хто міг себе так назвати було 57%, а у цьому році – 65%. Цьогоріч зафіксовано найменшу за час досліджень кількість тих, хто ідентифікував себе як жителя свого регіону, міста, села (15%), також зменшилась кількості тих, хто обрав би альтернативу «просто людина» (18% цьогоріч, 29% - минулого року). Трохи зріс відносно минулого року відсоток тих, хто б назвав би свою національність (16%). Ще 10% відсотків ідентифікують себе в першу чергу за родинною роллю, 8% - як радянську людину, 7% - як європейця, ще 6% - громадянин світу, близько по 3-4% назвали б свої релігійні переконання або професію.

•    «Громадянин України», як ідентифікатор, є домінуючим у всіх регіонах України, водночас на Заході таких респондентів найбільше – 72%, у Центрі обрали цю альтернативу - 66%, на Півдні – 62%, на Сході – 51%. Також вона більш характерна для молодших респондентів і чоловіків. А для жінок за результатами опитування відносно важливіша ідентифікація з родинною роллю. Ідентифікація «Просто людина» більш популярна серед жителів Центру і Півдня, а «житель свого регіону», «родинна роль» - для жителів Сходу. Також асоціація із «радянською людиною» притаманна більше жителям південного та східного макрорегіонів, людям старшого віку і біднішому населенню. Більше ототожнюють себе із «європейцями» забезпеченіші особи, а із «громадянином світу» - наймолодші респонденти. 
 

Аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення: 7-12 серпня 2019 р.

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 13-17 липня 2019 року, 41% респондентів вважають, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, 37% – у неправильному, 22% – не визначилися з цього питання. Найкраще оцінюють напрямок розвитку країни на Заході та у Центрі, відносно гірше – на Сході. Більш оптимістичною залишається  молодь та виборці «Слуги народу». Натомість найбільш песимістичними є симпатики партій «Європейська Солідарність» та «Опозиційна платформа – За життя».

•    Лідером електоральних симпатій серед політичних сил є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 49,5% тих, хто має намір голосувати і визначився з симпатіями. Також, наразі, долають прохідний бар’єр партія «Опозиційна платформа – За життя» (10,5%), партія «Європейська Солідарність» (7,7%), «Батьківщина» (6,9%) та партія «Голос» (5,9%). Партію «Сила і честь» готові підтримати 3,8%, «Опозиційний блок» – 3,1%, Рейтинг інших політичних сил – менше 3%.

•    58% опитаних задоволені діяльністю Президента України В.Зеленського, 19% – протилежної думки, ще 24% – поки не змогли сформувати своє ставлення до нього. 28% позитивно оцінюють роботу очільника Уряду В.Гройсмана, з іншого боку 62% – негативно. Роботою Верховної Ради незадоволені більше 80% респондентів, задоволені – лише 7%.

Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,0%. Терміни проведення дослідження: 13-17 липня 2019 р.
 

•    За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у липні 2019 року серед мешканців виборчого округу №96 (центр м.Вишгород, Київської області) 63% опитаних висловили однозначну готовність взяти участь у виборах до Верховної Ради. Ще 14% зазначили, що скоріше готові прийти на дільниці і проголосувати. 19% зазначили, що не братимуть участі у парламентських виборах, а 4% – поки не визначилися.

•    Лідером електоральних симпатій серед політичних сил в окрузі є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 50% тих, хто має намір голосувати і визначився з симпатіями. 8,9% підтримують партію «Батьківщина», 8,4% – партію «Європейська Солідарність», 7,1% – партію «Голос», 4,9% – партію «Опозиційна платформа – За життя», 4,4% – партію «Сила і честь», 4,3% – Радикальну партію, 2,1% – партію «Українська стратегія Гройсмана». Рейтинг інших політичних сил – менше 2%.

•    Серед кандидатів у депутати по одномандатному округу лідером є Ярослав Москаленко, якого готові підтримати 33,0% тих, хто визначився і має намір прийти на дільниці для голосування. 25,5% підтримують Ольгу Василевську-Смаглюк, 10,2% – Романа Буковського, 6,5% – Сергія Замідру, 4,1% – Людмилу Войналович, 4,0% – Олександра Бовсунського, 3,8% – Тетяну Бражнікову. Рейтинг інших кандидатів – менше 2%. Загалом ще не визначилися зі своїми симпатіями близько 40% мешканців округу.

•    20,4% виборців вірять у те, що Ярослав Москаленко виграє вибори і стане народним депутатом. Про Ольгу Василевську-Смаглюк так говорить 14,5%, про інших кандидатів – менше 3%.

Аудиторія: населення виборчого округу №96 від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, типом поселення. Вибіркова сукупність: 1600 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,4%. Терміни проведення: 6-11 липня 2019 р.
 

•    Згідно результатів опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 6-10 липня 2019 року, 35% респондентів вважають, що справи в Україні йдуть у правильному напрямку, 39% – у неправильному, 26% – не визначилися з цього питання. Найкраще оцінюють напрямок розвитку країни на Заході, найгірше – на Сході. Більш оптимістичною залишається  молодь та виборці «Слуги народу».

•    Лідером електоральних симпатій серед політичних сил є партія «Слуга народу», яку готові підтримати 47% тих, хто має намір голосувати і визначився з симпатіями. Також, наразі, долають прохідний бар’єр партія «Опозиційна платформа – За життя» (11,6%), партія «Європейська Солідарність» (8,2%), партія «Голос» (6,6%) та «Батьківщина» (6,4%). Партію «Сила і честь» готові підтримати 3,6%, «Опозиційний блок» – 3,2%, партію «Українська стратегія Гройсмана» – 2,8%, Радикальну партію – 2,5%, партію ВО «Свобода» – 2,1%. Рейтинг інших політичних сил – менше 2%.

•    Лідерами т.зв «другого вибору» є партії «Слуга народу» (9,6%) та «Голос» (9,3%). Партію «Батьківщина» як альтернативу основному вибору готові підтримати 6,2% опитаних, «Опозиційну платформу – За життя» – 4,9%, партію «Сила і честь» – 4,0%, партію «Українська стратегія Гройсмана» – 2,6%, «Опозиційний блок» – 2,5%, «Громадянську позицію» – 2,4%, партію «Європейська Солідарність» – 2,3%. Інші партії – менше 2%.

•    Рівень довіри до Володимира Зеленського становить 65% (не довіряють 27%).

•    Серед лідерів політичних сил відносно вищим рівнем довіри користуються Святослав Вакарчук (25%), Дмитро Разумков (24%), Анатолій Гриценко (23%), Юлія Тимошенко (22%), Юрій Бойко (22%), Володимир Гройсман (20%) та Ігор Смешко (20%). Найменше довіряють респонденти Петру Порошенку (14%) та Віктору Медведчуку (12%).

•    На Заході країни найвищий рівень довіри мають Зеленський і Вакарчук, у Центрі – Зеленський, Гриценко, Тимошенко, Смешко і Гройсман. На Півдні – Зеленський і Бойко, на Сході – Зеленський, Бойко, Разумков і Медведчук.


Аудиторія: населення України від 18 років і старше. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%. Терміни проведення дослідження: 6-10 липня 2019 р.

Дослідження проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту (IRI).
Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 13 по 23 червня 2019 р. Всього було опитано 2,400 жителів України віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і розміром населеного пункту.
Допустима похибка не перевищує  2.0%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 61.8%.
 
З англомовною версією опитування можна ознайомитися на сайті IRI.