Новини та прес-релізи

• Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 16 квітня 2022 року серед постійних мешканців Івано-Франківська та переселенців, показали, що абсолютна більшість (понад 90%) жителів міста, як постійних, так і новоприбулих, відчувають надію, коли думають про ситуацію в Україні. 

• Більше 95% опитаних в обох категоріях опитаних повністю підтримують Збройні сили України, більше 80% – дії президента Зеленського (і ще 15% - скоріше підтримують). 

• Дії міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа повністю підтримують  67% опитаних постійних мешканців, ще 29% - скоріше підтримують. Дії голови обласної державної адміністрації Світлани Онищук повністю підтримують 32%, скоріше підтримують – 38% (чверть вагалися із відповіддю). 

• Постійні мешканці висловлюють високий рівень задоволеності окремими сферами життя міста. Відносно краще вони оцінюють дотримання громадського порядку та забезпечення продовольчими товарами. Дещо менш задоволені зміцненням оборони міста та забезпеченням ліками.

• Оцінюючи можливі воєнні загрози, постійні мешканці висловлюють більше занепокоєння, аніж переселенці. Так найбільше жителі міста (як місцеві, так і переселенці) бояться ракетних ударів по воєнних об’єктах (оцінюють як високу загрозу: місцеві – 33%, переселенці – 30%). Дещо менше бояться диверсій проти об’єктів інфраструктури (оцінюють як високу загрозу: місцеві – 27%, переселенці – 22%) та ракетних ударів по цивільних об’єктах (оцінюють як високу загрозу: місцеві та переселенці – по 19%). Диверсій проти цивільного населення частіше бояться місцеві мешканці (висока загроза – 20%), ніж переселенці (14%). Натомість захоплення населених пунктів більшістю опитаних в обох категоріях поки не оцінюється як високий та середній рівень загрози. 

• Абсолютна більшість (понад 80%) місцевих мешканців беруть участь у захисті країни. 59% допомагають фінансово, 41% – займаються волонтерством, 20% – працюють в критичній інфраструктурі, 20% – беруть участь в інформаційному просторі, по 3% – служать в територіальній обороні або в ЗСУ. Лише 11% – зазначили, що не мають змоги допомагати (відносно більше їх серед найстарших). 

• Половина опитаних переселенців у Івано-Франківську є жителями центральних областей України, 38% – прибули зі східних регіонів, лише 12% – з південних. Майже 80% - це жінки (55% з них мають дітей до 17 років). Середній вік переселенців – 44 роки. Третина їх постійно вдома спілкуються російською мовою, 45% – двома мовами (як українською, так і російською), чверть – тільки українською. 

• 61% опитаних переселенців головною причиною вибору саме Івано-Франківська як міста для тимчасового перебування, назвали наявність родичів або близьких друзів у місті. 14% обрали місто через інформацію про наявність вільних місць для тимчасового проживання. Лише 4% зазначили, що поїхали до міста через рішення відповідальної за переселення організації, 3% – через можливість отримати роботу.

• 30% опитаних мешканців Івано-Франківська зазначили, що вже прийняли особисто у себе біженців з інших регіонів країни. Ще 25% – готові прийняти. 44% – не висловили бажання прийняти переселенців. 

• Три чверті франківчан зазначили, що особисто надавали допомогу переселенцям. 51% позитивно поставилися б до того, що частина переселенців залишилися б жити або працювати у місті. 43% ставляться до такої перспективи нейтрально, лише 5% – негативно. 

• 92% підтримують ініціативу про перенесення підприємств з регіонів, які постраждали від війни на територію Івано-Франківської області. 74% – підтримують ідею будівництва постійних помешкань для внутрішьнопереміщених осіб. 

• 89% вважають, що місцева влада ефективно справляється з розміщення біженців з інших  регіонів України (35% – цілком ефективно, 54% – скоріше ефективно).

• Переселенці загалом краще оцінюють ставлення до себе місцевих жителів, аніж жителі обласного центру оцінюють своє ставлення до внутрішньопереміщених осіб. Так, 57% опитаних переселенців говорять, що ставлення місцевих до них дуже позитивне, ще 30% – скоріше позитивне. У свою чергу, 20% місцевих жителів зазначили, що цілком позитивно ставляться до біженців, 42% – скоріше позитивно, 27% – нейтрально. Лише 3% опитаних франківчан зазначили, що ставляться до переселенців негативно. 

• Понад 90% біженців хотіли б завести знайомства та друзів серед місцевих жителів. З іншого боку не проти знайти друзів серед переселенців понад 80% франківчан. Не мають такого бажання 16% місцевих мешканців. 

• Попри те, що більшість опитаних (понад 65%) тих, хто недавно приїхав до міста, спілкуються у побуті двома мовами, або лише російською, абсолютна більшість з них (82%) намагаються з місцевими спілкуватися виключно українською (серед російськомовних таких – дві третини). 

• 57% переселенців не бачать проблеми мовного непорозуміння з місцевими жителями. 37% вбачають у цьому незначну проблему, лише 6% – значну. Натомість серед місцевих 13% вважають, що існує значна проблема мовного непорозуміння з біженцями, 51% вважають цю проблемою незначною, 35% – не бачать у цьому жодної проблеми. 

• 44% опитаних фраківчан зазначили, що їм невідомі факти порушення соціальних норм та непристойної поведінки з боку біженців з інших регіонів України. 42% знають про такі випадки виключно з засобів масової інформації. Лише 13% стикалися з подібними випадками особисто. 

• 83% франківчан готові відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю у руках. 86% готові терпіти матеріальні труднощі заради перемоги над Росією скільки буде потрібно. Серед переселенців воювати зі зброєю готові 60%, терпіти матеріальні труднощі – 79% (нагадаємо, що 80% переселенців – жінки).

• Майже 80% опитаних місцевих жителів не розглядають можливості виїзду закордон у випадку загострення воєнної ситуації у регіоні. Серед переселенців таких – 59%. 

• У 46% опитаних франківчан найближчі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати) беруть участь у війні проти Росії. Серед переселенців таких – 34%. 

• Як франківчани, так і переселенці, абсолютно згодні з тим, що Івано-Франківськ є комфортним містом для проживання. 

• Лише 7% опитаних біженців зазначили, що їм бракує продуктів харчування, 15% стверджують, що їм недостатньо побутових товарів, 16% скаржаться на нестачу медикаментів, 21% – на нестачу одягу. Половина опитаних біженців отримували соціальну та гуманітарну допомогу від держави або людей, чи волонтерів.  

• 20% переселенців хотіли б залишитися жити, або знайти роботу у Івано-Франківську. Ще 40% – можливо б розглянули таку перспективу. 39% – не мають таких намірів. У свою чергу 51% місцевих мешканців позитивно ставляться до того, що частина переселенців могла б залишитися у місті для проживання та роботи. 43% ставляться до цього нейтрально і лише 5% – негативно. 

• Третина опитаних переселенців, котрі мають дітей шкільного віку, зазначили, що вони вже  навчаються у місцевих школах. Половина таких респондентів зазначили, що їхні діти продовжують навчання у своїх навчальних закладах. Діти 14% опитаних зараз не навчаються. 

• 51% біженців проживають на даний час у помешканнях родичів, друзів або знайомих. 33% – орендують квартиру, 7% – проживають у помешканнях чужих для них осіб. Лише 3% живуть у готелях, чи хостелах, 2% – у центрах для біженців. Серед тих, хто орендують житло, 63% вважають вартість оренди завищеною, 32% – прийнятною. 

• 10% опитаних переселенців планують повертатися додому найближчим часом, 45% – планують повертатися, але трохи пізніше. 40% – мають намір повернутися тільки після закінчення війни. Лише 3% не мають наміру повертатися взагалі.

Аудиторія: мешканці Івано-Франківська та переселенці, які приїхали у місто, від 18 років і старші. Вибірка серед мешканців міста репрезентативна за віком, статтю.  Вибіркова сукупність: 600 респондентів – жителі міста Івано-Франківськ, 400 респондентів – переселенці. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 4,0% - опитування містян, не більше 4,9% - опитування переселенців. Терміни проведення: 16 квітня 2022 р.

В рамках восьмої хвилі проекту «Україна в умовах війни» Cоціологічною групою «Рейтинг» було проведене дослідження психологічних маркерів війни: стратегій адаптації до стресових станів, рівнів життєстійкості та психологічного виснаження.   

АДАПТАЦІЯ ДО СТРЕСОВИХ СТАНІВ

• За більше, ніж місяць війни Індекс емоційного напруження піднявся з 2.7 до 3.5. Сьогодні кількість тих, хто оцінює свій емоційний стан як дуже напружений або напружений складає майже 50%.У спокійному емоційному стані сьогодні лише 8% опитаних, тоді як до війні цей показник коливався в межах 22-26%. 

• Найбільше емоційно напруженим свій стан визначають старші люди. Також така ситуація спостерігається серед жінок, які зазвичай емоційніше реагують на складні ситуації. З них майже 60% сукупно мають високі та надвисокі рівні емоційної напруги, тоді як серед чоловіків таких  лише 35%. Абсолютна більшість (74%) тих, хто перебуває у складних обставинах, оцінюють свій стан як напружений.

• Загалом, лише 5% респондентів зазначили, що перебувають у складній ситуації. Ще 44% мають труднощі, але вони терпимі. У відносно нормальних обставинах знаходиться 51% опитаних. 

• Найбільше складнощів відчувають ті, хто вимушено змінили місце проживання, особливо мешканці східних областей. Легше тим, хто має роботу, або хоча б часткову занятість. Відповідно найважче тим, хто не працює – лише 40% з них перебувають у відносно нормальних обставинах. Отже, можливість якнайшвидше відновити роботу, запустити підприємства залишається вкрай важливим для відносної нормалізації життя українців під час війни.

• У складних життєвих обставинах людина може обирати різні стратегії поведінки: наразі, 50% опитаних намагаються активно вирішувати свої проблеми – для умов війни це показник хорошої адаптації до ситуації та прийняття відповідальності за своє життя на себе. 35% намагаються перечекати, не поспішають з рішеннями, отже займають пасивну позицію. 13% шукають підтримки в інших людей (здатні спиратися на інших та залучати їх до рішень). В цілому, конструктивні стратегії поведінки в складних життєвих обставинах притаманні сьогодні 63% опитаних.

• Найменш активну стратегію поведінки використовують мешканці сходу (41%), і вони ж більше за інших звертаються за допомогою (17%). Молодь більше схильна перечекати і не поспішати з рішеннями (40%). Жінки більше, ніж чоловіки шукають підтримку в інших людей (16% проти 10%) і набагато менш схильні до активного вирішення своїх проблем (44% проти 56%). Це відповідає традиційним гендерним типам поведінки, які актуалізувалися під час війни. 

• Активно вирішують свої проблеми ті, хто працює повноцінно або частково (60%). Ті, хто не працює більше готові перечекати і не поспішати з рішеннями (41%). Активна життєва позиція сприяє збереженню або поверненню на робоче місце і навпаки – наявність роботи сприяє можливості активно вирішувати свої проблеми, бо людина зберігає свій соціальний статус і має матеріальне забезпечення.

• Зрозумілою є набагато нижча активна позиція у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах (36%), вони більш схильні перечекати (39%) та шукати підтримки в інших людей (18%), на відміну від тих, хто знаходиться у відносно нормальних обставинах та відчувають незначні труднощі. 

• Країна згуртувалася у боротьбі з ворогом і у підтримці один одного та взаємодопомозі. Стосунки та взаємодія з рідними є миролюбними (94%). Лише 5% уникають цих стосунків. Також хороші взаємини зберігаються із сусідами (89%). З незнайомими мають миролюбні взаємини 67%. Водночас, майже третина уникають контактів з незнайомцями. Агресивні стосунки з іншими практично відсутні. Отже, навіть з незнайомцями більшість нормально взаємодіє – це хороший показник атмосфери взаємин та довіри і низький рівень підозрілості до співгромадян.

• Найбільше уникають незнайомих людей мешканці центру та півдня, люди середнього віку, жінки та ті, хто не змінили місце проживання у зв’язку з війною.  

РІВЕНЬ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ

• Українці на другому місяці війни демонструють хороший рівень життєстійкості  (3.9 з 5). Індекс життєстійкості складається із психологічної стійкості (4.0) та підтримки фізичного здоров’я (3.8).

• Низький рівень життєстійкості мають лише 2% опитаних. У більшості він на середньому рівні (59%). Високу стійкість все ще мають 39%. Хоча війна вже триває більше місяця, але насправді це критично, оскільки  резерви психіки розраховані на більш тривалий складний період життя. 

• Психологічна життєстійкість пов’язана з інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим. Українці в цьому є достатньо сильними:  цікавляться тим, що відбувається навколо (92%), та мають плани на майбутнє (82%). Однак втоми не відчувають лише третина, мають повноцінний сон лише 40%, слідкують за своїм здоров’ям половина.  Водночас, нормально харчуються більшість (83%).

• Найменшу стійкість мають мешканці сходу, пенсіонери та ті, хто втратили роботу. У жінок підтримка фізичного здоров’я у гіршому стані, ніж психологічна стійкість. Найгірший стан у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Підтримка фізичного здоров’я в них на незадовільному рівні. В усіх категоріях опитаних психологічна життєстійкість є вищою за фізичний стан. Тож наразі війна фізично виснажила більше, а психологічно ми є більш витривалими. 

• Дещо вищий рівень психологічної витривалості, готовності до тривалої боротьби виявляють люди до 50 років, в основному чоловіки, ті, хто повноцінно працюють, перебувають у відносно нормальних обставинах, здатні активно вирішувати проблеми та не змінили місце проживання у зв’язку з війною. Тому зрозумілим є прагнення багатьох швидше повернутися до дому, який є важливим ресурсом в житті людини. Це не лише матеріальна, але і важлива емоційна складова підтримки, нормалізації життя.

• Також найбільша життєстійкість у тих, хто відчуває такі емоції щодо країни як радість (53%), гнів (43%) та гордість (40%), а найменше у тих, кому страшно (28%) та сумно (33%). Гнів не є позитивною, але є активною емоцією, яка дозволяє підтримувати життя та рухатися вперед, не завмирати та не розсипатися. Особливо коли гнів справедливий.

РІВЕНЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ

• На сьогодні високий рівень виснаження мають лише 2% опитаних, у 71% він на середньому рівні, а у 27% на низькому. Резерви психіки людини набагато більші, ніж на такий короткий проміжок часу. Ми здатні швидко адаптуватися і достатньо повноцінно жити, бути активними та дієвими. В умовах війни часто відкривається «друге дихання» і безумовно з’являється жага до життя, коли навколо багато смерті та руйнувань. Не відчувають себе «мертвими» всередині 79%, можуть покластися на себе 69%, не відчувають себе слабкими – 55%. Тоді як часто відчувають на собі загрозу від світу лише 6%.

• Виснаження у більшості проявляється у сумному настрої, зниженні довіри до інших людей, думках про власну безпорадність і що зі ними може статися щось погане. 

• Найбільшими є гендерні відмінності: жінки почуваються вдвічі більш психологічно виснаженими, ніж чоловіки. Війна емоційно і фізично є більш травмуючим досвідом для жінок, це підтверджується в усіх попередніх наших дослідженнях.

• Також відносно вищий рівень психологічного виснаження у тих, хто зараз не працює, хто вимушено змінив місце проживання, та у молоді. Найважча ситуація у тих, хто перебуває у складних обставинах. Поведінкова стратегія на активне вирішення проблем як стратегія поведінки сприяє низькому рівню психологічного виснаження. 

• Результати також доводять, що радість та гордість за країну країни найбільше сприяють хорошому психологічному стану. Повернення додому (як з’явиться така можливість) теж зміцнює людину і допомагає відновитися швидше.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 6  квітня 2022 р.

• Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 6 квітня 2022 року, зафіксували значне зростання почуття гордості за Україну серед респондентів. Якщо у серпні 2021 року 34% опитаних зазначали, що відчувають гордість за державу (у той час переважала емоція суму щодо України), то сьогодні це відчуття є домінуючим (80%). Сум щодо України відчувають 32%, радість – 20%, страх – 16%, гнів – 11%, зацікавленість – 6%. Сьогодні такі емоції як байдужість та сором щодо України практично відсутні у респондентів. 

• Емоція гордості за Україну є домінуючою серед усіх респондентів, незалежно від віку чи регіону проживання. Радість дещо більше відчувають мешканці центру країни (період опитування збігається з визволенням від окупантів центральних областей), також радість більш поширена емоція щодо України серед молоді. Водночас, страх за Україну сьогодні найчастіше фіксується серед жителів сходу. 

• Від серпня 2021 значно зросла кількість опитаних, які самоідентифікують себе як громадяни України (з 75 до 98%) та як «європейці» – з 27 до 57%. Натомість все менше респондентів говорять про себе як про «радянську людину», їх число зменшилось з 21 до 7%. Також фіксується абсолютно високий рівень місцевого патріотизму. 

• Громадянська самосвідомість сьогодні домінує в усіх вікових та регіональних групах. Щодо проєвропейської самоідентифікації, то практично відсутні відмінності у вікових фракціях.  Водночас, фіксуються певні різниці по макрорегіонах: європейська ідентифікація дещо більше переважає на заході та у центрі. Прорадянська ідентичність відносно частіше серед найстарших. 

• Абсолютна більшість (91%) не підтримують тезу, що «росіяни та українці – це один народ». Тих, хто має таку думку, сьогодні лише 8% (у серпні 2021 таких було – 41%, у березні 2022 – 21%). Підтримка такої ідеї ще фіксується серед 23% мешканців сходу та 13% старших опитаних. Натомість в інших макрорегіонах та вікових групах підтримка такої тези майже відсутня. 

• За останній місяць у півтори рази зросла кількість тих, хто вважає, що відновлення дружніх відносин українців з росіянами є взагалі неможливим (з 42% до 64%). 22% вважають, що це може статися не менше, ніж через 20-30 років. Тих, хто бачить таке примирення у перспективі до 15 років, – близько 10%. Навіть у регіонах півдня та сходу бвльше половини опитаних не вірять у відновлення дружби між народами. 

• Близько 80% респондентів тим, чи іншим способом, беруть участь у захисті країни. 45% респондентів допомагають захисту країни фінансово (у березні 2022 – 39%). Волонтерством та допомогою людям/військовим займаються 35%, беруть участь у інформаційному спротиві – 18%, працюють в критичній інфраструктурі – 13%, беруть участь в теробороні – 3%, або які військові – 3%. Чверть не мають змоги допомагати. 

• До своєї роботи починають повертатись все більше людей. Наразі серед тих, хто мав роботу до війни, продовжують працювати 58% (у березні таких було 46%). В цілому 29% працюють у звичайному режимі, 26% - частково або віддалено, 3% - почали працювати на новій роботі. 41% втратили роботу на час війни (у березні було 53%). Найбільше тих, хто зараз працює, – у західних областях, тоді як лише третина мешканців сході мають роботу, а інші дві третини – втратили роботу. 

• Змінити місце проживання довелося 20% дорослого населення. Найбільше тих, хто був змушений виїхати з місця проживання, у східних регіонах (46%). Також більше виїхало молоді (31%), старшим важче покинути свою домівку (13%). Третина з тих, хто покинув домівку, планують повертатись вже найближчим часом, чверть – ще трохи почекають. Близько 40% висловлюють готовність повернутися, але тільки після закінчення війни. 

• Майже 80% задоволені діяльністю свого міського/сільського голови, комунальних служб та поліції. Три чверті задоволені роботою медичних закладів, дві третини – громадським транспортом та закладами освіти. 

• Абсолютна більшість (90%) підтримують ініціативу позбавлення мандатів депутатів із проросійських партій. 86% підтримують повну заборону їхньої діяльності в Україні. 

• 81% підтримують ідею збільшення податків для українського бізнесу, який продовжує працювати в росії. 

• 76% підтримують ініціативу перейменування вулиць та інших об’єктів, назви яких пов’язані з росією. 

• Зростає підтримка ідеї розриву зв’язків УПЦ московського патріархату з російською православною церквою. Сьогодні за цю ініціативу 74% (на початку березня – 63%). Не підтримують – лише 7%. 

• Половина опитаних (51%) вважають, що держава повинна заборонити діяльність УПЦ МП на території України (заборону підтримують дві третини опитаних мешканців заходу і лише 29% – сходу). Водночас, 21% підтримують позбавлення пільг та скасування договорів оренди церковних приміщень. Попри це, 20% виступають за невтручання держави у справи церкви – найбільше таких на сході (35%) та півдні (25%). 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 6 квітня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 30-31 березня, 78% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. Лише 11% протилежної думки, 11% - не змогли оцінити. У всіх регіонах та серед всіх вікових груп продовжує домінувати оцінка напрямку як правильного. 

• 95% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад росії, проте впевненість у швидкій перемозі «за кілька тижнів» дещо зменшилась з 47% до 35%. Натомість зросли позиції «кілька місяців» і «півроку-рік». 14% не змогли відповісти на це питання. 

• Продовжується зменшення рівня підтримки вступу до НАТО. Нагадаємо, що в перші дні війни підтримка входження України до Альянсу зросла з 62 до 76%, в перший тиждень підтримка зменшилась до 72%, а станом на кінець березня становить 68%, тобто наближається до довоєнних показників. 

• Водночас, зростає підтримка вступу до ЄС. Нагадаємо, що в перші дні війни відбувся ріст з 68 до 86%, далі ріст продовжився і станом на кінець березня становить 91% – абсолютний рекорд за всі роки досліджень.

• При цьому більшість (56%) переконані, що Україна стане членом Євросоюзу за протягом одного-двох років, 23% – за п’ять років. За місяць дещо зменшилася кількість тих, хто вірить, що Україна приєднається до Європейського Союзу у дуже короткій перспективі (з 61% до 56%), і зросла кількість тих, хто вірить у вступ до Союзу за п’ять років (з 13% до 23%).  

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1500 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,5%. Терміни проведення: 30-31 березня 2022 р.

• За останнє десятиліття спостерігається стала динаміка зростання кількості тих, хто вважає українську мову рідною: з 57% у 2012 році до 76% у 2022 році. Російська за 10 років втратила з 42 до 20%. У цій динаміці слід звернути увагу на наступні тенденції. Перше: помітні зміни у мовній самоідентифікації відбулися між 2012-2016 роками. Одними із ключових причин стали а) реакція суспільства на експерименти тодішньої влади у мовній політиці;  б) події Революції Гідності; та в) агресія росії проти України у 2014 році та тимчасова окупація Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей. Друге: позитивна динаміка у самоідентифікації відбулася за рахунок зміни ставлення до української мови у центрі, а також на півдні та сході країни.
• Водночас, практичний бік справи має дещо інший вигляд: мовна самоідентифікація та мова в побуті – це дві різні площини. Можемо констатувати стале зменшення російськомовного сегменту українців: у 2012 таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021 – 26%, а на початку війни – 18%. Натомість, «перетік» російськомовних відбувається у сегмент «двомовних» (з 15 до 32%). Кількість тих, хто постійно користується лише українською вдома зросла незначно з 44% до 48%.
• Процес переходу на іншу мову спілкування не є одномоментним і потребує певної адаптації. Сьогодні важливо, що дві третини тих, хто користується двома мовами у побуті готові найближчим часом перейти виключно на українську. Серед російськомовних – таких третина.
• Безпрецендентне єднання суспільства на тлі війни різко вплинули і на ставлення до статусу мови: сьогодні абсолютна більшість (83%) за те, щоб українська була єдиною державною мовою в Україні. Така думка домінує в усіх макрорегіонах, вікових та мовних групах. З іншого боку за надання державного статусу російській мові до війни виступали майже чверть, а сьогодні – лише 7%. У мирний час за надання статусу державної російській мові традиційно виступали мешканці півдня та сходу. Але навіть у цих регіонах таких було лише третина, а сьогодні їх кількість зменшилась майже вдвічі.
• На сьогодні, дані свідчать, що мова є швидше регіональною особливістю, але не способом мислення. Для прикладу, у грудні 2021 року серед двомовних росію агресором вважали 65%, серед російськомовних – половина. Водночас, у сегменті україномовних кожен десятий мав проросійські погляди. Прихильність до росії визначалася не так мовою спілкування, як політичними поглядами та впливом пропаганди і коригувалася з рівнем підтримки проросійських партій (ОПЗЖ, Наші, Шарій).
• Сьогодні більшість (67%) вважають, що ніяких проблем між україномовними та російськомовними громадянами в Україні не існує. 19% вважають, що мовна проблема існує, але вона не є настільки важливою. Лише 12% вважають, все таки, що це питання є загрозою для внутрішньої безпеки. Важливо, що тези про наявність проблеми у мовній сфері є популярними не серед російськомовного населення, а саме у західних регіонах, де українська домінує в усіх сферах. Важливо, що згідно з попереднім дослідженням, лише 2% українців вважають, що росія прийшла захищати російськомовних громадян України – цей міф українці не прийняли.

Підсумовуючи можна зробити наступні висновки:

1. Рівень мовної самоідентифікації українців стабільно зростає. Війна, як виклик для всього суспільства тільки прискорить цей процес. Українська мова як один із наріжних каменів державності сьогодні лише зміцнюється і лінії протистояння у цьому питанні зникають.
2. Перехід на українську у побуті відбувається еволюційно. Руйнування міфу про «братній народ», ізоляція росії від світового культурного та інформаційного контексту лише сприятимуть його пришвидшенню в українському суспільстві.
3. «Мовна проблема» та намагання розпочинати дискусії навколо цієї теми не мають підтримки у більшої частини населення. Ця проблема носить суто політичний і частково локальний характер. Попри це, більшість громадян, незалежно від мови спілкування, усвідомлюють, що у нас один спільний ворог – росія, яка намагається знищити нашу державність. Найбільш постраждалими від дій агресора є саме російськомовні міста сходу. В лавах Збройних сил України поруч воюють україномовні та російськомовні і вони об’єднані єдиною метою – перемогою над ворогом. Після перемоги можна очікувати продовження змін у мовній самоідентифікації громадян та розширення сфери використання української мови у всіх сферах.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%. Терміни проведення: 19 березня 2022 р.

Соціологічна групою «Рейтинг» в рамках проекту «Україна в умовах війни» було проведене комплексне опитування, метою якого було дослідити яким чином війна змінила звичне життя наших громадян. У опитуванні ми вирішили підняли комплекс проблем, що стосуються соціально-економічного становища громадян, їхньої готовності до адаптації у нових реаліях, змін у щоденній комунікації, сподівань та планів на майбутнє.  

ВІДБУДОВА УКРАЇНИ ПІСЛЯ ВІЙНИ

• Більшість українців доволі оптимістично налаштовані щодо відбудови країни після війни – 51% вважає, що вистачить 5 років, 13% - до року. Більш впевнені в цьому на заході країни, молодь та ті, хто вимушено покинув своє місто. Молодь зазвичай більш оптимістично налаштована.  На заході, на відміну від сходу війна не нанесла суттєвих руйнувань та дозволила більшою мірою зберегти звичне життя і теж додає оптимізму. Люди, які покинули свої домівки, живуть надією, що з їх домом все буде добре.  

• При цьому українці також готові не лише чекати, а й долучитися до відбудови країни – 61% хочуть фінансово підтримати або піти працювати на будівництво. 33% хотіли б, але не мають такої можливості. І лише 5% вважають, що це справа виключно влади. Плани про відбудову України об’єднують українців, більшість займає консолідовану, проактивну позицію та вказує на колективну відповідальність. Більше до відбудови готові долучитися мешканці центру, віком від 18 до 50 років та ті, хто покинули своє місто.

• 90% опитаних вважають, що компенсувати економічні та інфраструктурні втрати України внаслідок війни повинна Росія. Окрім цього, 21%  українців вважає, що до цього мають долучитися країни Європи, 17% - міжнародні організації, 12% – США і лише 10% - Україна. 

ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ НАСЕЛЕННЯ

• Серед українців, які мали роботу до війни, половина (53%) сьогодні не працюють. 22% працюють у звичному режимі, 21% – віддалено або частково, лише 2% – знайшли собі нову роботу. Це показник не лише економічних проблем, але і соціально-психологічних. Робота – це не лише економіка, це звичний спосіб життя, спілкування та взаємодія з іншими, структурованість часу, те, що стабілізує, надає впевненості, знижує тривогу і підвищує самооцінку. Суттєва частина громадян втратили таку підтримку і більш вірогідно отримали вищий рівень дезадаптації.  Найбільше це торкнулося мешканців сходу (74%), молоді до 35 років (60%) та тих, хто покинув своє місто (66%). 

• Економічне становище внаслідок війни не змінилося лише у 18% громадян, у 52% значно погіршилося, у 28% скоріше погіршилося. Дохід «закриває» базові потреби людини, дає відчуття безпеки та знижує тривогу перед невизначеним майбутнім. 

• 40% опитаних вважають, що їх заощаджень вистачить лише на місяць. Проте, пандемія COVID-19 навчила українців заощаджувати і відсоток тих, хто підвищив свою матеріальну безпеку в кризу виріс (під час першого карантину (04.2020) 55% вважали, що заощаджень їм вистачить лише на місяць). Тому з врахуванням соціально-економічної та психологічної важливості зайнятості, зараз дуже важливо наскільки це можливо відновити роботу.

АДАПТАЦІЯ ДО ЖИТТЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

• Життєва позиція (що саме я вирішую в своєму житті), інтенсивність негативних емоцій, особливості комунікації під час війни є умовними (прямими або опосередкованими) показниками психологічної адаптації або дезадаптації. Активна життєва позиція забезпечує більший рівень впевненості у власних силах щодо подолання життєвих труднощів, нижчий рівень негативних емоцій та тривоги, більше можливостей швидкої адаптації, збереження комунікації, можливостей частково зберігати або частково відновлювати звичний спосіб життя. 

• На сьогодні, 47% українців сьогодні мають активну життєву позицію, 18% знаходяться десь посередині між активною та пасивною, водночас, третина стверджують, що зараз в своєму житті майже нічого не вирішують. Найбільш активна життєва позиція у молоді до 35 років (53%) та осіб середнього віку (50%). Традиційно під час війни гендерний баланс руйнується, ми повертаємося до традиційного розподілу ролей: тому 43% жінок та 51% чоловіків мають активну життєву позицію і лише 25% чоловіків майже нічого не вирішують в своєму житті, а серед жінок таких майже 40%. Активну позицію також мають ті, хто повноцінно (60%) або частково/дистанційно (66%) працюють. Війна поглибила незахищеність та дезадаптацію серед старших людей.

• Індекс психологічної дезадаптації виміряний через спектр негативних емоцій виявився достатньо помірним (2.6), зважаючи на обставини війни. Але війна йде менше місяця і такого проміжку часу замало для поглибленої дезадаптації. І ми не обов’язково будемо спостерігати її  в цілому далі, відповідно до рівня активності життєвої позиції громадян. Однак, у групі ризику знаходяться пенсіонери, ті, хто втратив роботу, хто поїхав зі свого міста, жінки також під більшим ризиком, ніж чоловіки. 

• На четвертому тижні війни українці в цілому ще не вдалися до пригнічених станів.  Найбільше емоційний рівень психологічної дезадаптації забезпечує агресивність (3.1), найменший – апатія (2.1). Ці стани за інтенсивністю прояву на різних полюсах, отже, майже у всіх даних вони розведені: низький рівень апатії при високому рівні агресивності. Можемо припустити, що саме агресивність не дає розвиватися апатії. Це хороше еволюційне надбання, яким ми зараз можемо користуватися в ситуації боротьби за життя та виживання, відчуття загрози. Апатії зараз очікувати не варто, оскільки Україна в гарячій фазі війни, майже кожного дня відбуваються якісь події, тож, якщо війна не перейшла у затяжну фазу, то і апатія у більшості не з’явиться. Агресивність – єдина властивість активного спектру. Водночас, песимізм, розпач і апатія – це стани пригнічення, економії емоцій, зниження активності. 

• Найбільший рівень агресивності спостерігається у старшої вікової групи (51+) – 3.3, найменший – у молоді (2.8). У молоді загалом найменший рівень емоційної дезадаптації, бо за віком вони належать до тих, хто здатен швидше адаптуватися до будь-яких умов. Старшим війна багато в чому перекреслила досягнення і залишила (в кількості років) менше часу на відновлення, нові горизонти, відбудову і часу нормального мирного життя – це повинно сильно дратувати і дратує. 

• У чоловіків суттєво відрізняються розпач (2.2) та агресивність (3.2), тоді як у жінок знаходяться на однаковому рівні. У рівні песимізму немає відмінностей, а ось апатія у жінок вища (2.2), ніж у чоловіків (1.9). Цивільним жінкам в емоційному плані війна дається важче. Війна – це більше царина маскулінності, це ті періоди існування суспільства, коли все, що пов’язано з мужністю, витривалістю, агресивністю виходить на перший план. У війнах, цивільні жінки є більш незахищеними через свої фізичні можливості, загрозу насильства та необхідність піклуватися про дітей. Отже жінки частіше потерпають через пригнічений емоційний стан.

• За регіонами схід є найбільш дезадаптованим і найбільш емоційно пригніченим, бо в у його мешканців нижчий рівень агресивності, проте, вищий рівень апатії, розпачу та песимізму. Найбільш агресивно налаштований захід та центр – це дає їм більш активну позицію, тут менше пригнічення і агресія відокремлена від іншої частини негативного спектру емоцій. 

• Знов бачимо, що ті, хто повноцінно працюють, мають кращій емоційний стан: найнижчий рівень апатії. Це також стосується тих, хто працює частково. Розпач та песимізм цим двом групам також менш притаманний. Отже, можливість працювати допомагає людині підтримувати більш позитивний емоційний стан. Агресивність у працюючих вища і тут забезпечує проактивну позицію і це як раз її конструктивна реалізація.

• Активна життєва позиція також пов’язана з кращою емоційною адаптацією – суттєво нижчими рівнями апатії, розпачу та песимізму. Навпаки, ті, хто майже нічого  у своєму житті не вирішують знаходяться в стані психологічної дезадаптації: в них розпач вищий за агресивність, бо розпач – паралізує здатність людини приймати рішення та бути активною.

• Ті, хто покинув своє місто мають нижчий рівень апатії за тих, хто залишилися, бо їм зараз доводиться шукати можливості прихистку, влаштовувати своє життя в іншому місці. Цікавим виявилося те, що  в кращому стані ті, у кого житло пошкоджене, ніж ті, у кого ціле. В найгіршому емоційному стані серед цих груп ті, хто не знає, що з житлом – це ситуація невизначеності, яка формує додаткову тривогу.

• Комунікація з близькими багато в чому визначає емоційний спектр переживань: ті, хто залишився зі своєю сім’єю, спілкуються з рідними та друзями знаходяться в кращому емоційному стані і переживають меншу дезадаптацію, ніж ті, кому довелося розділитися з сім’єю, хто зрідка спілкується з рідними та друзями. Спілкування з колегами та сусідами впливає несуттєво, бо це не найближче оточення, однак, спілкування з колегами знижує апатію і підвищує агресивність, яку зараз ми більше розуміємо як активність. В цілому, такі надстресові події  у житті людини як війна, значно посилюють бажання бути разом з рідними та близькими людьми, у комунікації високий ресурс та цінність її також підвищилася, а можливість такої комунікації знижують ризики дезадаптації.

КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ

• 44% українців довелося тимчасово розділитися зі своєю сім’єю. Найбільше таких на сході (54%), найменше – на заході (39%). Серед молоді таких 50% – це за віком найбільший показник. Розділення з сім’єю не з власної волі – це психологічно важке випробування, особливо під час війни, яка формує невизначеність майбутнього возз’єднання родини. До того ж ми з’ясували вище, що бути разом з родиною і спілкуватися – важлива частина психологічної підтримки і емоційної адаптації до подій.

• Окрім розділення з родиною, 19% громадян покинули своє місто/село на час війни (найбільше виїхало зі сходу). Водночас, абсолютна більшість (93%) з них планують після війни повернутися додому. «План повернення» – це міцна підтримуюча сила в складній, невизначеній ситуації війни. Багато хто не знає, чим він буде займатися після війни, якими ми будемо, але ціль – повернутися додому стабілізує, знижує невизначеність і робить життя таким, що має сенс при багатьох вже не так актуальних сенсах. При цьому лише 58% знають, що з їх житлом все без змін, 10% знають, що їх житло пошкоджене, а 9% - зруйноване. Решта не знають, що х їх житлом.

• Віра в Бога: знають, що Бог існує і не сумніваються в цьому 60% опитаних і цей показник не змінився з 2021 року. Вірять в Бога, хоча іноді сумніваються 14% порівняно з 17%  у 2021 році. Не вірять у Бога, але вірять у вищі сили 17% порівняно з 14% у 2021 році. Отже, група умовних агностиків дещо збільшилась. Тих, хто не вірить в Бога сьогодні 6% порівняно із 7% у 2021 році. Найбільше вірять в Бога і не сумніваються в цьому традиційно на заході (71%), старші люди (64%), жінки (68%). 

ПЛАНИ НА «ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ»

• Плани на життя після війни в основному пов’язані із подорожами, які можна розуміти і як знайомство із своєю країною для тих, хто мало їздив до цього, а також можливість відвідати рідних та друзів. Подорожувати країною після війни планують 55% українців – це виглядає як бажання засвідчити своє ставлення та «обійняти» країну, цінність якої підвищилася разом з ціною, яку доводиться платити за те, що ми – громадяни України. Професійний розвиток, нові знання в цілому є другим дуже актуальними напрямком планів, бо попереду відновлення країни, в професійній площині та структурі зайнятості відбудуться зміни, отже, громадяни це розуміють і вже 49% роздумують як отримати додаткову освіту чи нові знання, а 38% - освоїти нову професію, 

• 27% мріють після війни відкрити свою справу, 21% - піти нову роботу. Війна – це завжди зміни, і люди починають про них думати.

• Під час війни можливість піклуватися про когось має високе значення, тож 25%  після війни хочуть завести домашнього улюбленця – так втілюється бажання піклуватися, отримувати теплі емоції та оточувати себе життям.

• Майже всі хочуть або залишитися вдома або повернутися до дому. Це не історія про вільний вибір, щоб мати бажання жити в іншій країні, навіть за наявності зараз певних можливостей це зробити. Вибір без вибору не буває привабливим, тому бажання повернутися до дому є зрозумілим. Повернення до дому – це як повернення до себе, можливість себе не втратити і якщо і зробити вибір щодо змін, то з власної волі, а не з примусу.

• Гендерні відмінності спостерігаються в будь-яких пересуваннях: чоловіки більше хочуть подорожувати країною, більше розглядають можливість переїхати в інше місто/регіон або за кордон. Географічна мобільність – це традиційно маскулінна характеристика, жінки більше прив’язані до місця та надають перевагу осілості. Власну справу хочуть відкрити 31% чоловіків проти 23% жінок. Загалом активність чоловіків під час війни підвищується. Війна дає можливість чоловікам стверджувати свою маскулінність і мати кращу ідентифікацію з традиційно чоловічими ролями. Світ був занадто сучасним та модернизованим і щодо ролей, і щодо ідентифікації, але росія зараз занурила його в архаїчний морок, в якому і щодо ідентифікації, і щодо цінностей все спрощено і чітко визначено. Це дає можливість легше самоідентифікуватися, визначити свої сенсові та ціннісні позиції, бо світ на час війни поляризується і стає чорно-білим.

• Плани тих, хто покинув своє місто відрізняються від тих, хто залишився. Ті, хто поїхав більше хочуть подорожувати країною. І суттєво більше хочуть отримати додаткову освіту чи нові знання (61% проти 47%), освоїти нову професію (51% проти 35%) та відкрити свою справу (40% проти 23%) – цей вимушений від’їзд сформував активну позицію щодо життя після війни, бажання змін та розвитку. Вимушена мобільність може викликати деструктивні зміни, але в цих результатах ми бачимо, що на рівні планів ті, хто поїхали мають проактивну, конструктивну позицію. Їхати – це діяти, отже цей вчинок сприяє дієвості і в іншому та відкриває можливості.

КОМУНІКАЦІЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

• Спілкування, можливість бути разом з іншими людьми, відчуття єдності та причетності під час війни відіграють особливу роль. Комунікація, окрім своїх прямих функцій, допомагає стабілізуватися, знизити тривогу, отримати та надати підтримку,  відреагувати власні почуття та дати таку можливість іншому. З близькими та рідними зараз постійно спілкується 72% громадян, 48% – з друзями, 38% з сусідами і 28% з колегами по роботі. Найважливіша та найбільш об’ємна частина комунікації – із близьким колом, про яке  в час війни людина переживає та турбується найбільше. 

• Порівняння з квітнем 2020 року показує, наскільки війна відрізняється від пандемії за рівнем своєї небезпеки та тривоги – частка тих, хто постійно на зв’язку із рідними зросла з 27% до 72%. Це так само стосується спілкування з друзями: ріст з 15% до 48%.  Зараз те, чим людина має можливість займатися, чим наповнюватися, заспокоюватися – ці ресурси критично звужені і комунікація – це одна зі небагатьох сфер, яка зараз є таким ресурсом і отже забрала на себе багато. До всього тривога за безпеку близьких під час війни висока, постійний зв’язок дає можливість перевіряти стан безпеки. У більшості українців життя змінилося, особливо в частинах країни з активними бойовими діями або окупацією, у інших також не бракує новин, отже, ці зміни також формують цю необхідність бути на зв’язку більше.

• Змінилася вага способів отримання інформації. З листопада 2021 року центральне телебачення дещо повернуло свої позиції (з 56% до 62%) і домінує серед джерел. Також суттєво додали групи та канали у месенджерах (з 13% до 42%), це можна пояснити швидкістю та кількістю публікацій. Війна формує високу потребу у постійній інформованості, отже, месенджери найбільше за своїми можливостями задовольняють такі потреби – їх можна читати будь де і будь коли, для цього потрібен смартфон та інтернет.

• Водночас, знизилася доля соціальних мереж (з 49% до 37%), вірогідно їх частково замінили групи та канали у месенджерах. Бо соціальні мережі за своєю функцією – це більше не про отримання інформації, а про спілкування та можливість поділитися інформацією. Зросло отримання інформації від родичів та знайомих (з 14% до 28%), бо часто вони – безпосередні свідки подій, що відбуваються. Газети та журнали втратили (з 11% до 6%), бо не можуть гнатися за швидкістю подій. А ось радіо додало (з 10 до 15%), оскільки стало певним чином альтернативою телебачення.

• Традиційно телебачення є головним джерелом інформації для людей старшого віку (78%). Для середнього віку – це новини інтернет сайтів (58%). Для молоді до 35 років – групи і канали у месенджерах (62%) – це традиційний розподіл каналів інформації за віком, він зберіг свою структуру і під час війни.

• Центральне телебачення найбільш популярне на заході (72%) та у центрі (62%). Водночас, 42% мешканців сходу отримують інформацію від родичів та знайомих, бо схід є найактивнішою зоною бойових дій, люди поїхали з регіону і бажають отримувати інформацію «з перших рук».

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%. Терміни проведення: 19 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 18 березня, 77% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. Лише 14% протилежної думки, 10% - не змогли оцінити. У всіх регіонах та серед всіх вікових груп домінує оцінка напрямку як правильного. 

• Віра у перемогу залишається на найвищому рівні: 93% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад росії. Впевненість у перемозі переважає в усіх регіонах країни. 

• Половина (47%) опитаних сподіваються, що Україна зможе перемогти у війні з росією вже у найближчі кілька тижнів. Чверть (23%) вважають, що війна триватиме кілька місяців. Тільки 12% думають, що війна закінчиться за півроку-рік чи більше. Тих, хто взагалі не вірить в перемогу, практично немає. 17% поки не змогли відповісти на це питання. 

• Інфляція, ріст цін (45%) та дефіцит палива (38%) – загрози, які на думку українців, можуть виникнути з високою ймовірністю у найближчі кілька місяців. Знецінення гривні й зрив посівної кампанії вважають ймовірним не більше чверті опитаних, голод –  13%. Мешканці східних регіонів дещо більше бояться настання згаданих загроз, аніж мешканці інших макрорегіонів. 

• Абсолютна більшість опитаних (82%) вважають загрозу розколу країни малоймовірною, ця впевненість суттєво зросла внаслідок згуртування населення під час війни. 

• На думку українців найбільш дружніми до України є сьогодні  Польща, Литва, Великобританія та США. Також дружніми вважають Чехію, Румунію, Молдову, Словаччину, Туреччину, Францію, Словенію. Близько половини опитаних вважають дружніми Угорщину, Грузію та Німеччину, ще третина – нейтральними. 

• Китай зараз для українців переважно нейтральна країна. Тоді як росія (98%) і Білорусь (84%) для українців – це ворожі країни. Ставлення до цих країн значно погіршилось після розв’язання ними війни проти України. Також, дещо погіршилось ставлення українців до Китаю. Майже не  змінилось – до Німеччини, Угорщини, Грузії. Покращилося до Туреччини, Франції, Польщі, Литви, Великобританії, США, Румунії. 

• При цьому у міжнародних настроях відчутно зміцнішала регіональна консолідація: якщо раніше до США та інших західних країн холодніше ставились мешканці сходу та півдня, то зараз ці країни однаково дружні для мешканців усіх макрорегіонів. Те саме стосується ворожих країн – росія і Білорусь ворожі країни для абсолютної більшості українців незалежно від місця проживання. 

• Прямі переговори Зеленського з путіним щодо припинення війни підтримують 74%, чверть – не підтримують. Трохи більше прихильників прямих переговорів на Півдні й Сході, але і в інших регіонах також таких більшість. 

• Водночас, підписання тимчасового перемир’я з росією без виведення її військ з території України на думку населення є неприйнятним (89%). 

• Підтримка створення військово-політичного союзу у складі України, Польщі, Великобританії зросла з 61% (у січні) до 85%. Сьогодні підтримка такого союзу вища, ніж підтримка інтеграція України з НАТО (72%). 

• 44% вважають, що Україна має обов’язково вступити в НАТО, 42% – що Україна має продовжувати співпрацю з НАТО, але не ставати членом союзу. Співпрацю з НАТО поза членством в Альянсі підтримує більше людей ніж до війни, ця цифра збільшилась за рахунок тих, хто раніше казав, що з НАТО взагалі не потрібно співпрацювати (зараз таких лише 7%). Найбільше прихильників вступу серед західних, центральних областей, на Півдні та Сході – більше підтримують співпрацю поза членством в Альянсі.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%. Терміни проведення: 18 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 12-13 березня, 76% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. Це найвищий показник за усю історію замірів. Лише 15% протилежної думки, 10% - не змогли оцінити. У всіх регіонах та серед вікових груп домінує оцінка напрямку як правильного. 

• В період війни значно зросла самооцінка населення. Тепер Україну порівняно з країнами Європи бачать серед «лідерів» (34%) і «середнячків» (42%), тоді як ще два місяці тому бачили серед «аутсайдерів». Водночас, 63% бачать Україну в «лідерах» серед країн колишнього СРСР, тоді як ще два місяці тому бачили переважно серед «середнячків». 

• Абсолютна більшість підтримують ініціативу надання містам статусу міста-героя (93%) та перейменування вулиць на честь Героїв, які зараз боронять Україну (92%). В усіх регіонах максимальна підтримка такої ініціативи. Унікальний шанс – творити нову історію через нових героїв, які об’єднують.

• 56% вважають, що головна мета вторгнення росії – це повне знищення українського народу, і ця думка домінує в усіх регіонах України.  Ще половина вважають, що ціль нападу – окупація України і приєднання до росії. Тільки 15-17% думають, що росія переслідує мету змінити політичний курс України чи запобігти розміщенню баз НАТО, 10% – вважають, що мотивом є знищення військової інфраструктури, 5% – провокування НАТО на війну. Тих хто вважає, що вторгнення росії мало за мету захистити російськомовних – лише 2%. 

• Реальним шляхом завершення війни більшість бачить пошук компромісів на переговорах із залученням інших країн (64%), водночас, майже третина вважають, що варто відмовитися від переговорів і воювати до звільнення всіх територій і лише 1% - погодитись на більшість вимог рф.

• Українці зовсім не готові віддавати ані Крим, ані Донбас: більшість вважають, що Україна має використовувати всі можливості для повернення окупованих територій Донбасу (86%) і Криму (80%). У цьому впевнені мешканці усіх регіонів, і цей показник зараз вищий, ніж у довоєнні часи.  

• Половина опитаних українців оцінюють ймовірність того, що росія здійснить військовий напад на одну з країн Європи як високу (25%) або середню (26%). Лише 22% взагалі відкидають таку ймовірність, це передусім старші люди.

• Поряд з цим, підтримка вступу України до НАТО за останні 2 тижні дещо скоротилась з рекордних 76% до 72%. Основна причина – відсутність рішення про закриття неба над Україною, якого вимагають майже 90% українців.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 12-13 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 8-9 березня, 91% опитаних, думаючи про ситуацію в країні, відчувають надію. Лише 6% відчувають безвихідь. У всіх регіонах спостерігається максимальний рівень відчуття надії. 

• 57% вважають, що Україна зможе перемогти у війні з росією вже у найближчі тижні: 18% думають, що ми переможемо за тиждень, 39% - за кілька тижнів. Ще 18% вважають, що війна триватиме кілька місяців, лише 9% думають, що війна закінчиться за півроку-рік чи більше. Тих, хто взагалі не вірить в перемогу, практично немає. 16% не змогли відповісти на це питання. Найбільш оптимістично налаштовані мешканці західного регіону, але і в інших областях більшість вірить, що війна триватиме недовго. 

• 92% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад росії. Практично щодня цей показник зростає. Лише 6% сьогодні не мають такої впевненості. Віра у перемогу переважає в усіх регіонах країни.  

• Більше 80% відповіли, що якимось чином допомагають у захисті України: зокрема 39% опитаних зараз допомагають людям і армії як волонтери, 37% - допомагають фінансово. Також 18% беруть участь в інформаційному супротиві, 12% - продовжують працювати в критичній інфраструктурі. 10% українців зазначили, що є учасниками територіальної оборони. Тільки 19% відповіли, що не мають змоги допомагати зараз країні. Частіше – це старші люди. Однак і серед старших більшість сьогодні залучені до супротиву. 

• Абсолютна більшість (97%) опитаних планують залишатись в Україні найближчим часом.

• 63% підтримують ідею розриву зав’язків УПЦ московського патріархату з російською православною церквою. Не підтримують цю ідею – лише 10%. Ще 18% відповіли що їм байдуже, 9% - не змогли відповісти. Серед прихожан УПЦ московського патріархату також більше половини підтримують розірвання зв’язків з РПЦ, чверть кажуть що їм байдуже і лише 13% з них проти розриву. 

• 40% українців впевнені, що більшість росіян підтримують війну проти України. Ще чверть опитаних вважають, що в росії кожен другий підтримує війну, і чверть думають, що прихильники війни там в меншості. 

• 42% вважають, що про відновлення дружніх стосунків українців з росіянами взагалі не може бути мови. 22% думають, що це можливо за 20-30 років після війни, 18% - що за 10-15 років, і лише 12% вважать відновлення дружби можливим за пару років після війни. Трохи більше вірять у відновлення стосунків мешканці Півдня та Сходу, та ті, хто має родичів в росії. Але і серед них більше третини взагалі не вірять у повернення дружби між народами. 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 8-9 березня 2022 р.

• Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 8-9 березня 2022 року, показали, що українці відносно достатніми вважають дипломатичну (48%) та гуманітарну (47%) підтримку України західними партнерами. 

• Швидше недостатніми вважають фінансову підтримку (достатня - 39%, не достатня – 45%) та економічні санкції проти росії (достатні – 32%, не достатні – 62%). 

• Найгірше опитані оцінили військову допомогу Україні: достатньою вважають лише 29%, недостатньою – 62% опитаних. У регіональному розрізі найгірше оцінюють різні напрями міжнародної підтримки на Півдні та Сході, відносно краще – На Заході та у Центрі.

• Військова допомога Україні – напрям міжнародної підтримки, якого найбільше очікують українці (63%). У цьому напрямку допомоги респонденти вимагають «закриття неба» (89%) та надання озброєння (47%). Крім того, чверть вважають необхідним військової медичної допомоги та іноземних добровольців, кожен п’ятий – обладнання (рації, тепловізори та інше), та захисні жилети, шоломи.

• І хоча більшість (50%) вірять у «закриття неба» над Україною, лише 19% вірять у те, що НАТО прийме таке рішення найближчим часом, а 31% думають, що це відбудеться пізніше. Не вірять у такий крок країн Заходу – 43%. 

• 79% вважають, що зволікання з «закриттям неба» країнами НАТО зумовлене страхом прямої війни з росією. Ще 12% вважають, що країни НАТО не хочуть псувати відносини з країною-окупантом. 

• Разом з тим, абсолютна більшість опитаних (90%) вважать, що Україна повинна продовжувати тиснути на НАТО з вимогами «закрити небо».

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 8- 9 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 55% опитаних вважають, що за війну проти України винна лише влада Росії. Ще 38% покладають відповідальність на владу та народ РФ. 

• Говорячи про Білорусь, 70% покладають вину за вторгнення виключно на білоруську владу, і лише 24% – на владу та народ Білорусі. 

• У регіональному розрізі у південних та східних регіонах відносно менше звинувачують народ та владу Росії у розв’язанні війни проти України, звинувачуючи у ній лише керівництво РФ. Щодо Білорусі, то в усіх макрорегіонах переважна більшість (від 60% на Заході до 80% на Сході) покладають провину за вторгнення лише на керівництво цієї держави. 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 1 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 1 березня, 90% опитаних, думаючи про ситуацію в країні, відчувають надію. Лише 5% відчувають розчарування. У порівнянні з довоєнними часами кількість тих, хто відчуває надію зросла утричі. Практично у всіх регіонах спостерігається максимальний рівень відчуття надії. 

• 88% опитаних вірять у те, що Україна зможе відбити напад Росії. Практично щодня цей показник зростає. Лише 10% сьогодні не мають такої впевненості. Віра у перемогу переважає в усіх регіонах країни.  

• 98% опитаних підтримують діяльність Збройних Сил України, 93% підтримують діяльність Президента Зеленського, 84% підтримують дії місцевих голів. 

• 80% опитаних зазначили, що готові захищати цілісність України зі зброєю у руках. У порівнянні із довоєнними часами цей показник значно зріс (у 2020 році – 59%). Найвищий рівень готовності спостерігається на Заході та у Центрі, дещо нижчий рівень готовності – на Півдні та Сході. Але навіть у південно-східних регіонах надзвичайно високий рівень готовності воювати за Батьківщину (на Півдні – майже 80%, на Сході – майже 60%). У гендерному розрізі готовність воювати зі зброєю за Україну висловили 90% чоловіків та 70% жінок. 

• Підтримка вступу України до Європейського Союзу та НАТО найвища за всю історію опитувань: 86% підтримують приєднання України до ЄС, 76% - за вступ в НАТО. У порівнянні з довоєнним періодом рівень підтримки вступу до ЄС та НАТО зріс більше ніж на 20 в.п. Позитивна динаміка відбулася за рахунок зростання підтримки вступу до західних структур серед населення Півдня та Сходу. У віковому розрізі в усіх категоріях спостерігається одностайна підтримка вступу України до ЄС та НАТО. 

• 61% вірять у те, що Україна стане членом Європейського Союзу найближчим часом (протягом 1-2 років). 13% вірять, що наша держава стане членом ЄС через 5 років, у ще довшій перспективі – 6%. Вагаються із оцінками 17%. Не вірять у те, що Україна стане членом ЄС – лише 4%. У порівнянні із минулим роком кількість тих, хто не вірить в європейську інтеграцію України значно зменшилася (у листопаді 2021 року таких було 26%). 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 1 березня 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», 70% опитаних впевнені, що Україна зможе відбити напад російських окупантів, 16% - не впевненні. Рівень віри у власні Збройні Сили за останній тиждень суттєво зріс. У жодному регіоні не спостерігається переважання песимістичних настроїв. Найвищий рівень впевненості у Збройних Силах - на Заході та у Центрі (75-78%). Відносно нижчий – На Півдні та Сході (64-66%). 

• 91% українців підтримують дії Президента Зеленського. Не підтримують – 6%, не змогли відповісти – 3%. Важливо, що з грудня 2021 року підтримка дій Президента України зросла втричі.

• У всіх регіонах країни спостерігається надзвичайно високий рівень підтримки Зеленського: на Заході та у Центрі (більше 90%), на Сході та Півдні –  понад 80%.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,2%. Терміни проведення: 26-27 лютого 2022 р.

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 11-18 лютого 2022 року, рейтинг довіри до політиків очолює Володимир Зеленський:  довіряють йому 41% опитаних, не довіряють – 57%. Володимиру Гройсману довіряють – 35%, не довіряють  – 55%, Віталію Кличку довіряють – 34%, не довіряють  – 57%, Дмитру Разумкову довіряють – 32%, не довіряють – 38%, не знають його – 25%. Петру Порошенку довіряють – 28%, не довіряють – 70%. Юлії Тимошенко довіряють – 26%, не довіряють – 72%. Арсенію Яценюку довіряють – 24%, не довіряють – 72%. Ігорю Смешку довіряють – 24%, не довіряють – 34%, не знають його – 37%. Юрію  Бойку довіряють – 22%, не довіряють – 62%. Арсену Авакову довіряють – 22%, не довіряють – 66%. Олегу Ляшку довіряють – 18%, не довіряють – 76%. 

• Рейтинг політичних сил очолює партія «Слуга народу», яку готові підтримати 19,6% серед тих, хто буде голосувати та визначився із вибором. За партію «Європейська солідарність» – 17,7%, «Батьківщина» – 11,5%, «Опозиційна платформа – За життя» – 9,5%. Партію «Сила і честь» готові підтримати 7,6%, партію Разумкова «Розумна політика» – 6,7%, партію Мураєва «Наші» – 5,4%, партію «Українська  стратегія Гройсмана» – 4,8%, Радикальну партію – 3,9%, ВО «Свобода» – 3,2%, Народний фронт (Яценюк, Аваков) – 3,2%, «УДАР Віталія Кличка» – 3,1%. 

• Лідером президентського рейтингу є В.Зеленський, якого готові підтримати 24,6% тих, хто визначився з вибором та мають намір голосувати. П.Порошенка підтримують 18,0%, Ю.Тимошенко – 9,5%, Ю.Бойка – 8,3%. За І.Смешка готові віддати свої голоси 7,5%, Д.Разумкова – 6,9%, Є.Мураєва – 5,9%, В.Гройсмана – 5,3%, О.Ляшка – 2,9%, А.Яценюка – 2,2%. Рейтинги інших кандидатів не перевищують 2%.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибіркова сукупність:  4800 респондентів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 1,4. Терміни проведення: 11-18 лютого 2022 року

• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 16-17 лютого 2022 року, 19% опитаних оцінюють ймовірність повномасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну як високу, 33% – як середню, 20% – як низьку, тоді як 25% вважають, що немає жодної загрози. Кількість опитаних, які не вбачають загрози, суттєво різниться за регіонами: від 14% на Заході до 42% – на Сході країни.

• Разом з тим, більшість опитаних (64%) впевнені, що Україна зможе відбити напад, якщо вторгнення Росії відбудеться. Третина – не впевнені в цьому. Кількість опитаних, які вірять у власні Збройні сили, переважає у всіх регіонах країни (відносно більше на Заході і в Центрі, відносно менше – на Сході).

• Таким чином, за останні кілька днів оцінка ймовірності загрози як високої зменшилась з 28 до 19%. Водночас, з 58 до 64% зросла впевненість громадян, що Україна зможе відбити напад, якщо вторгнення Росії відбудеться. 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1722 респонденти. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,4%.  Терміни проведення: 16-17 лютого 2022 р.

 • According to a survey conducted by the 'Rating' Sociological Group on February 16-17, 2022, 62% support Ukraine's accession to NATO. 30% have a negative attitude toward this initiative. Over the last two months, the level of support for joining the North Atlantic Alliance has increased (at the end of 2021, 55-58% of respondents supported accession). This is the highest recorded level of positive perception of Ukraine's integration into NATO since observations began in 2014.

• Accession to the European Union is supported by 68% and not supported by 24%. As with NATO, the level of support for EU accession has increased over the last two months and reached the highest indicator in the history of research since 2013.

• The idea of Ukraine's integration into Western structures enjoys greater support among respondents in the West and Center, and less in the South. In the East, the number of NATO accession supporters is lower than the number of opponents. Regarding the EU, a parity between opponents and supporters is observed in the eastern regions. Over the last few years, there have been no significant differences in the assessment of Ukraine's foreign policy vector across age demographic groups. However, in electoral segments, the non-acceptance of Ukraine's accession to Western structures clearly prevails among voters of the 'Opposition Platform – For Life' party and Murayev's 'Nashi' party. Among the voters of other political forces, the vast majority express positive support for Ukraine's accession to both the EU and NATO.

• 55% of respondents believe that Ukraine should withdraw from the Minsk Agreements if Russia recognizes the so-called 'DNR' and 'LNR' as independent states. 24% are against it, and 21% are undecided on the matter. A relative majority of the population supports withdrawal from the Minsk Agreements under the aforementioned conditions, regardless of the region of residence and age. Only in the electoral breakdown is a difference noticeable in the assessment of such a development: a relative majority of surveyed voters of the 'Opposition Platform – For Life' and 'Nashi' parties are either against withdrawal from the Minsk Agreements or hesitate in their answer.

 • According to a survey conducted by the 'Rating' Sociological Group, 43% of Ukrainians believe that Ukraine's international policy is moving in the right direction, 46% believe it is moving in the wrong direction, and 11% were unable to answer. At the same time, regarding the general state of affairs in the country, 67% believe they are moving in the wrong direction, 25% in the right direction, and 7% are undecided.

• Half of Ukrainians are confident that the recent visits of international leaders to Ukraine benefit the country, while a quarter believe it has no impact. However, only 17% think such visits are more likely to harm Ukraine.

• About 60% of respondents believe that the US and Great Britain are defending Ukraine's interests in the Donbas negotiations, while a third consider these countries to have a neutral position.

• 55% of respondents believe that the OSCE maintains a neutral position in the negotiation process, 28% believe it defends Ukraine's interests, and 5% believe it defends Russia's interests.

• 58% of respondents believe that France maintains a neutral position, 26% believe it defends Ukraine's interests, and 8% believe it defends Russia's interests.

• 69% of respondents believe that Germany maintains a neutral position, 13% believe it defends Ukraine's interests, and 13% believe it defends Russia's interests.

• 67% of respondents stated they are superficially familiar with the content of the Minsk Agreements, and only 12% know their content very well. Every fifth person is completely unfamiliar with the content of the agreements, though this figure has decreased over the last 4 years from 39% to 21%. 

• The majority of respondents believe that Ukraine should review the Minsk Agreements and sign new ones (63%), and this figure is increasing dynamically. Only 11% believe that Ukraine must fulfill all demands, while 18% believe, conversely, that Ukraine should withdraw from the negotiation process altogether.

• The majority of surveyed Ukrainians believe that Russia is to blame for the Minsk Agreements not working (57%), another 10% place the blame on representatives of the so-called 'LNR, DNR,' and only 12% consider Ukraine to be at fault. 12% were unable to answer who is to blame.

• V. Zelenskyy is the leader of the presidential rating, whom 24.6% of those who have decided on their choice and intend to vote are ready to support. P. Poroshenko is supported by 16.8%, Y. Tymoshenko by 9.9%, and Y. Boyko by 8.3%. Y. Murayev is ready to receive 6.9% of the votes, I. Smeshko 6.6%, D. Razumkov 6.2%, V. Groysman 5.7%, and O. Lyashko 3.1%. The rating of other candidates does not exceed 3%. Compared to the previous month, support for Zelenskyy slightly increased, support for Y. Boyko slightly decreased, and the ratings of the others remained almost unchanged.

• The anti-rating of candidates continues to be led by P. Poroshenko: 43% of voters would not vote for him under any circumstances. Approximately 36% would not vote for Y. Boyko, 33% each for Y. Tymoshenko and V. Zelenskyy, 23% for O. Lyashko, 20% each for V. Klitschko and Y. Murayev, 15% each for A. Yatsenyuk and O. Tyahnybok, and 13% for V. Groysman.

• The 'Servant of the People' party is currently ready to be supported by 18.3% of those who will vote and have decided on their choice, and the 'European Solidarity' party by 17.1%. 'Batkivshchyna' is ready to receive 10.8% of the votes, and the 'Opposition Platform – For Life' party 9.7%. Razumkov's 'Smart Politics' party is supported by 5.9%, Murayev's 'Nashi' party by 5.5%. Pritula's '24 August' party is ready to receive 5.3% of the votes, 'Strength and Honor' 5.2%, the Radical Party 4.7%, the 'Ukrainian Strategy of Groysman' party 4.0%, Shariy's party 3.4%, and 'UDAR of Vitali Klitschko' and All-Ukrainian Union 'Svoboda' each 2.8%. The rating of other political forces is no more than 2%.

 • According to a survey conducted by the 'Rating' Sociological Group between January 21-23, 2022, 61% support the idea of creating a military-political alliance comprising Ukraine, Poland, and Great Britain. 21% have a negative attitude toward this initiative, and 12% are indifferent.

• In a regional context, the idea of creating such an alliance enjoys the greatest support among residents of the western and central regions, as well as Kyiv (support level ranging from 65% to 76%). Residents of the southern regions (51% support, 31% do not support) and eastern regions (40% support, 38% do not support) have a somewhat less favorable attitude toward this initiative.

• Among supporters of political parties, the explicit opponents of this initiative are sympathizers of the 'Opposition Platform – For Life' party (62% do not support), Shariy's party (67% do not support), and Murayev's party (68% do not support). Among the voters of other parties, the number of those who support the initiative significantly exceeds the number of its opponents. The idea of creating a military-political alliance comprising Ukraine, Poland, and Great Britain enjoys the greatest support among voters of the 'European Solidarity,' 'Svoboda,' and 'Strength and Honor' parties (support level over 80%).

 • Згідно з результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», мешканці Чернігова значно краще оцінюють стан справ на місцевому, аніж на загальнодержавному рівнях. Так, лише 20% опитаних вважають, що справи у країні йдуть у правильному напрямку, 71% – протилежної думки. Щодо міста – 80% вважають, що справи у ньому рухаються у правильному напрямку, лише 13% – навпаки. 

• Абсолютна більшість (94%) вважають, що за час перебування Владислава Атрошенка на посаді міського голови ситуація у місті покращилася. Протилежної думки – лише 2% опитаних.  

• Діяльністю мера Чернігова Владислав Атрошенка задоволені майже 80%, не задоволені – 11%%. Діяльністю міської ради задоволені 70%, не задоволені – 18%.  

• Діяльністю комунальних служб міста задоволені 65%, не задоволені – 34%. Роботою освітніх закладів задоволені 56%, не задоволені – 23%, не змогли оцінити – 23%. Роботу громадського транспорту позитивно оцінили 52%, негативно – 36%. Роботу поліції позитивно оцінили 52%, негативно – 33%. Роботу медичних закладів позитивно оцінили – 48%, негативно – 45%.  

• У рейтингу кандидатів на міського голову однозначним фаворитом містян є Владислав Атрошенко (83,5% серед тих, хто визначився та має намір голосувати). Інших кандидатів підтримують не більше 4% респондентів.  

• Лідером серед партій на виборах до міської ради є партія «Рідний дім» (62,1% серед тих, хто визначився та має намір голосувати). Партію «Європейська солідарність» готові підтримати 7,7%, партію «Слуга народу» – 6,3%, «Опозиційна платформа – За життя» – 5,2%, «Батьківщина» – 5,1%, Радикальну партію – 4,9%, «Наш край» – 4,3%. Рейтинг інших політичних сил – менше 2%.  

• Серед місцевих політиків опитані найкраще ставляться до Владислава Атрошенка (88% – позитивно, 11% – негативно). До Олександра Ломако позитивно ставляться 50%, негативно – 14%, не знають його – 28%. До В’ячеслава Чауса позитивно ставляться 24%, негативно – 17%, не знають його – 44%. До Олександра Соколова позитивно ставляться 21%, негативно – 68%.  

• 67% чули про обшуки правоохоронців у підрозділах міської ради та комунальних підприємствах Чернігова (28% – багато чули, 39% – щось чули). Третина нічого про це не знають. 55% вважають, що такі дії правоохоронних органів є скоріше тиском на місцеву владу, 32% – вважають це боротьбою з корупцією. Серед тих, хто добре обізнаний про обшуки, дві третини переконані, що це тиск на місцеву владу.  

• Майже 80% зазначили, що їхнє ставлення до мера Владислава Атрошенка не змінилося після згаданих дій правоохоронних органів щодо комунальних підприємств та підрозділів міської ради Чернігова. Погіршилося ставлення лише у 4% опитаних.  

• 42% містян переконані, що між Президентом Володимиром Зеленським та мером Владиславом Атрошенком існує конфлікт. 37% думають, що його немає. Серед тих, хто вважає, що таке протистояння існує, 57% підтримують мера, 8% – Президента. Третина не підтримують нікого з них.  

Аудиторія: мешканці Чернігова від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження: не більше 3,1%. Терміни проведення:  23-24 cічня 2022 р.

 • За результатами підсумкового річного онлайн-опитування Соціологічної групи «Рейтинг», третина українців змогли реалізувати у 2021 році всі або більшість своїх планів. Ще половині вдалось частково реалізувати плани і тільки 13% сказали, що їм нічого не вдалось. 

Так само українці оцінили успішність цього року: для кожного третього рік був успішним, для половини посереднім, й лише для кожного десятого – зовсім не успішний. 

• Майже 40% українців говорять, що задоволені своїм життям, ще 30% – скоріше задоволені, близько 20% - не дуже задоволені й 11% - незадоволені зовсім. Дещо частіше про те, що вони задоволені життям, говорили молодші опитані й чоловіки. Також чим вище опитані оцінюють свій дохід, тим успішнішим на їх погляд був їх рік.  

Водночас, понад 40% опитаних в цьому році часто відчували стрес. Ще 29% – іноді були в стресі, 22% – рідко або дуже рідко й всього 7% – ніколи. Частіше про відчуття стресу говорили люди з нижчими доходами та жінки.  

• Цікаво, що у 2021 році українці відчували любов до інших помітно частіше, ніж любов до себе. Відносно часто також відчували радість, сум та гнів. Ще рідше – здивування, а найрідше – страх.  

В цілому чим частіше люди відчували емоції радості й любові, тим більш успішним вони оцінюють свій рік, задоволені своїм життя й менше переживали стресу.  

Як виявилось, жінки помітно емоційніші, а тому вони відчували всі емоції частіше, ніж чоловіки.  Молодь також більш емоційніша. 

Емоції радості та любові до себе найбільше корелюються із задоволення від життя загалом. Тоді як страх, сум і гнів корелюються зі стресами та низькими оцінками успішності року.

• Найпопулярнішим видом дозвілля у цьому році був перегляд фільмів та серіалів, а також приготування улюблених страв. Також популярним видом дозвілля було читання чи прослуховування книг та відвідування гостей.  

• Близько 40% відносно часто споживали алкоголь (20% не робили цього). Третина займалися фізичними тренуваннями, фітнесом (стільки ж не робили цього), натомість йогою займалися лише 4% і це найменш популярне хобі серед опитаних. При цьому чверть часто переглядали спортивні матчі чи поєдинки, ще близько 5% – робили ставки на спорт.  

• Близько 40% опитаних цього року грали в різні ігри, найчастіше – в ігри на телефоні, дещо менше в комп’ютерні й настільні ігри. Менше 5% грали в боулінг чи більярд. 

• Третина опитаних відносно часто займалися  шопінгом чи їздили на природу і пікніки. Близько 30% цьогоріч часто або іноді ходили в кав’ярні, займались фотографією, робили косметичні процедури. Чверть – займалися рукоділлям й духовними практиками. Третина відносно часто відвідували церкву. Кожен десятий цікавився тренінгами особистісного розвитку. 

• Попри карантин відносно часто цього року українці ходили і до ресторанів – близько 20%.  

• За рік кожен десятий був у туристичних походах, подорожував Україною або виїжджав за кордон.  

• 12-15% в цьому році ходили по гриби чи збирали ягоди, 11% – на рибалку, 2% – на полювання.  

• Близько 20% займалися малюванням, 12% – ходили на танці, співи / грали на інструментах. 

• Значно рідше українці відвідували концерти чи фестивалі, кінотеатри, нічні клуби – менше 10%. Відвідували театр, музеї чи виставки – близько 5%.  

• Чим вищий дохід респондентів, тим різноманітніші у них види дозвілля та їх частота. Молодь частіше грає в ігри, займається спортом, ходить в кафе і ресторани. Водночас, читають та ходять до церкви частіше старші. 

• Загалом жінки активніше за чоловіків цього року займались кулінарією, робили косметичні процедури, займалися фото, рукоділлям й творчістю загалом, а також шопінгом. Також жінки відносно частіше дивились фільми, серіали, займались музикою, духовними практиками, читали книги, ходили в церкву. Водночас, чоловіки частіше дивились спортивні матчі та поєдинки, грали в комп’ютерні ігри, рибалили, ходили в туристичні походи, робили ставки на спорт та споживали алкоголь.  

• Майже 60% опитаних в цьому році збирали врожай овочів, фруктів чи робили закрутки. Навіть серед наймолодших таких близько половини. А серед тих, хто живе у приватному будинку, таких абсолютна більшість (близько 80%).  

• Результати опитування свідчать, що активне дозвілля та хобі впродовж року підвищують позитивні емоції та відчуття успішності року. Особливо це розваги, які були менш доступні у минулому році через пандемію: концерти, дискотеки, подорожі закордон.  

• На емоцію любові до себе найбільш позитивно впливають такі хобі як фотографія, косметичні процедури, танці й музика, відвідування кінотеатрів, а на любов до інших – концерти й подорожі Україною.  Водночас, ігри (комп’ютерні чи на телефоні), алкоголь, перегляд серіалів чи спортивних подій найменше корелюють як з відчуттям любові до себе, так і до інших. 

• Цікаво, що дозвілля «на виїзд» більше впливає на задоволеність життям та радість, ніж такі ж активності вдома: наприклад, похід в кіно більше приносить радості, ніж просто фільми й серіали; ресторани, кафе й шашлики більше радують ніж кулінарія; заняття спортом – більше ніж перегляд матчів.  

• Домашні творчі хобі, наприклад, малювання, рукоділля, книги, приносять більше позитивних емоцій ніж комп’ютерні/ мобільні ігри, фільми, серіали, які в цілому найменше приносять задоволення, відчуття успішності чи любові. 

• З усіх активностей відвідування церкви найменше приносило опитаним радості у цьому році, і помітно менше ніж тим, хто займався просто духовними практиками.   

• Скоріше негативний вплив на позитивні емоції має алкоголь:  ті, хто часто споживали алкоголь більше відчували у цьому році гнів і страх та найменше – любов до інших. Натомість чим частіше люди ходили в гості цього року, тим більше вони відчували позитивні емоції.  

• Цікаво, що якщо збір врожаю (гриби, фрукти, картопля) позитивно впливає на показник успішності й задоволеності, то ось традиція робити закрутки навпаки – люди, які робили це цього року, задоволені своїм життям помітно менше. І якщо до збирання молодь залучена активно, то роблять закрутки вже переважно старші. 

• В цілому ж ті, хто займався будь-якими активностями мають вище відчуття успішності й позитивності 2021 року. Тому і рибалка, і збір грибів і духовні практики, тренінги розвитку, шопінг, книги й походи також приносили в цьому році переважно позитивні емоції людям. 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1600 респондентів. Інтернет-опитування методом Computer-Assisted Self Interviewing (CASI) здійснено на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,4%. Терміни проведення: 4-7 грудня 2021 р.