Новини та прес-релізи

25 червня 2025 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб представив результати Загальнонаціонального опитування щодо обізнаності споживачів фінансових послуг про систему гарантування вкладів. Вже вдруге з 2022 року дані для цього соціально-економічного дослідження зібрала Rating Group.

"Ми розуміємо, наскільки змінилася Україна з початку повномасштабного вторгнення...І важливо, що при таких колосальних змінах дані свідчать про зростання довіри до банківської системи, до Фонду гарантування вкладів" - Олексій Антипович, CEO Rating Group

За посиланнями:

• Результати дослідження
• Відеозапис конференції

24 червня 2025 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб представив результати нового дослідження фінансових звичок українців. Дані для цього - вже вдруге з початку повномасштабного вторгнення - зібрала Rating Group.

Навесні Rating Group опитала українців, які мають банківські рахунки та/або користуються якимись фінансовими послугами. За результатами, наші партнери дізналися, зокрема, таке:

• Довіра до банків зростає, незважаючи на повномасштабну війну (68% у 2025 р. порівняно з 56% у 2021 р.)
• При виборі банку респонденти передусім зважають на його надійність/стабільність (54%)
• Існує запит на інформацію про гарантування банківських вкладів (35%) і відшкодування вкладникам збанкрутілих банків (30%)

Прес-реліз дослідження доступний на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і в докріпленому файлі.

У межах глобального ослідження End of Year Survey від Gallup International (проводилося в кінці 2024 року) Rating Group поставила українцям запитання: чи покращує мобільний телефон якість їхнього життя?

End of Year Survey (EoY) — це глобальне щорічне опитування Gallup International про майбутнє, щастя й економічні очікування населення різних країн. У 2024 році опитано 35 882 респондентів у 35 країнах світу. В Україні опитування EoY вже вдруге проводила Rating Group.

Ключові знахідки

• Переважна більшість українців (92%) відчуває, що мобільний телефон покращує якість їхнього життя в тій чи іншій мірі.
• У світі загалом переважає думка, що мобільний телефон покращує якість життя (84%). Тобто Україна належить до країн з найбільш позитивним сприйняттям ролі мобільних телефонів.
• Серед країн, де мобільний телефон значно покращує якість життя, виділяються Китай, Малайзія, Кенія та Південна Корея.
• В Іраку, Вірменії, Японії частка людей, які бачать користь у мобільних телефонах, найменше. Тим не менш, у цих країнах більшість респондентів усе одно вважає, що мобільні телефони покращують життя.

Rating Group дізналася, як українці сприймають щастя та життя під час війни. Це частина глобального дослідження End of Year Survey від Gallup International (проводилося в кінці 2024 року).

End of Year Survey (EoY) — це глобальне щорічне опитування Gallup International про майбутнє, щастя й економічні очікування населення різних країн. У 2024 році опитано 35 882 респондентів у 35 країнах світу. В Україні опитування EoY вже вдруге проводила Rating Group.

Ключові знахідки

• За показником щастя Україна – друга з кінця серед 35 країн, які брали участь у дослідженні (остання – Індія): лише 33% українців відчувають себе щасливими. Натомість нещасливими – 28%.
• Близько 40% українців обирають варіант "посередині" між відчуттям щастя/нещастя. У контексті війни це вказує скоріше на переживання контрастних, мінливих емоцій (від піднесення до розпачу залежно від ситуації).
• І хоча понад третини респондентів багато хвилюються щодо свого життя, більшість українців (62%) усе ж сприймають життя "як воно є", адаптуючись до реалій війни.
• Відсоток відповіді "дуже хвилююся" в Україні практично збігається з середнім значенням по світу. Найбільше респондентів хвилюються в Колумбії, Аргентині, Японії, Ірані, Індії.
• Натомість у Саудівській Аравії, Китаї, Південній Кореї, Азербайджані, Індонезії, Казахстані найменша частка тих, хто дуже переживає щодо свого життя.

Дані Rating Group - в основі важливого дослідження "Що мотивує жінок залишатись в Україні?"! Це проєкт наших партнерів: Центру економічної стратегії й Інституту поведінкових досліджень при American University Kyiv.

Онлайн-опитування українських жінок в Україні та за кордоном провели 23-30 січня на платформі Rating Online. Так команда дослідження дізналася, що:

• Абсолютна більшість жінок (75%) не планує виїжджати за кордон, але відносно частіше таке бажання є в молодих жінок віком 18-29 (26%)
• Основні причини залишатися в Україні - сім'я (91%), відчуття приналежності до України (88%), власне житло/господарство (72%) і налагоджена інфраструктура
• Головні ж мотиватори виїзду - бажання кращого рівня життя (75%) і безпеки (73%)
• Українки за кордоном оцінюють усі ризики проживання в Україні набагто вище, ніж жінки в Україні
• Більше результатів дослідження - у звіті дослідження (доступний у докріпленому файлі та на сайті Центру економічної стратегії).

Дослідження виконане за підтримки Уряду Великої Британії, наданої через Міністерство закордонних справ і міжнародного розвитку Великої Британії, у рамках проекту з підтримки Уряду України у розробці та впровадженні доказових політик для подолання демографічних викликів, що втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з Міністерством соціальної політики України, у співпраці з ГО «UA Experts».

16 травня Соціологічна група Рейтинг провела загальнонаціональне опитування дорослого населення України на тему перемовин, що відбулися в Туреччині.

• За результатами, абсолютна більшість опитаних (74%) підтримують ініціативу 30-денного перемир’я без будь-яких умов.
• Більшість вважають останній візит президента Зеленського до Туреччини успішним (53%).
• Рівень довіри до президента Зеленського серед українців стабілізувався на позначці 70%, що вище, ніж на початку року (53-58%).
• Попри те, що лише чверть опитаних вважають, що переговори в Туреччині наблизять нас до миру, опитані вважають, що Україна повинна продовжувати демонструвати відкритість до переговорів, а президент Зеленський може (47%) в них брати участь, навіть за відсутності путіна.
• На думку українців, основні причини відсутності путіна на переговорах - це небажання завершувати війну (54%) і страх (22%).

6 травня 2025 вийшов звіт спільного дослідження Соціологічної групи Рейтинг, Спільноти "Сталева ластівка", Zagoriy Foundation і Простору "Гальт" на тему цивільно-військового партнерства в Україні. Команда дослідження дізналася погляди військових і цивільних українців і з'ясувала основні перспективи розвитку та бар'єри в співпраці.

Збір даних складався з декількох етапів:

Якісне опитування цивільних: фокус-групи й глибинні інтерв'ю з цивільними віком 22-55 років.

Кількісне опитування цивільних: телефонне опитування дорослого населення України (віком 18+ років).

Якісне опитування військових: глибинні інтерв'ю з військовими віком 22-55 років.

Звіт дослідження доступний у докріпленому файлі, а також на сайті Спільноти "Сталева ластівка".

Цивільні поважають ветеранів і ветеранок, але не завжди розуміють їхній досвід. Тому формуються певні позитивні й негативні стереотипи та виклики для адаптації ветеранів/ок.

Про це йдеться в спільному дослідженні "Стигматизація ветеранів і ветеранок: Ситуація в Україні та досвід США" від Український ветеранський фонд Мінветеранів, Соціологічна група Рейтинг і Syracuse University, яке презентували 17 квітня 2025 року.

Rating Group виконувала другий етап дослідження - аналіз поглядів партнерів ветеранів і ветеранок щодо їхньої стигматизації. До презентації результатів долучився й директор компанії Олексій Антипович.

Цей проєкт також продовжує нашу добру традицію співпраці з Українським ветеранським фондом, яка триває з досліджень образу ветеранства та викликів у їхньому досвіді.

Звіт дослідження дивіться за посиланням.

Дякуємо всім партнерам за співпрацю!

17 квітня 2025 року відбулася презентація дослідження “Стигматизація ветеранів і ветеранок”. Це спільний проєкт Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів, Rating Group і Сиракузького університету.

Дослідження складалося з трьох етапів:

1. Глибинні інтервʼю з ветеранами та ветеранками про досвід стигматизації.
2. Фокус-групи та глибинні інтерв’ю з партнерами ветеранів і ветеранок, тобто аналіз спостережень близьких людей щодо стигматизації.
3. Контент-аналіз новин про події з життя ветеранів та ветеранок.

Про другий етап дослідження, який проводила команда Rating Group, читайте нижче в цьому матеріалі.

Новина про дослідження також доступна на сайті Українського ветеранського фонду.

Стигматизація ветеранів/ок: погляд близьких

• На думку близьких, ставлення суспільства до ветеранів є загалом кращим, ніж до лютого 2022 року (порівняно з досвідом ветеранів АТО, зокрема).
• Водночас, цивільні часто виявляють нерозуміння, як поводитися з військовими та ветеранами. У них є відчуття провини, жалості і страху щодо ветеранів, а також стереотипи стосовно психологічного стану.
• Викликом залишаються стереотипи щодо жінок-ветеранок та ветеранів з інвалідністю. До жінок-ветеранок виявляли недовіру через асоціацію професії військових лише з чоловіками, а те, що у війську служили жінки, сприймали як порушення гендерних ролей.
• До ветернів/ок з інвалідністю проявляють повагу, але присутня необізнаність щодо коректної з ними комунікації. Це спричиняє страх та відокремлення від них.
• Образ ветеранів і ветеранок в українських ЗМІ є позитивним. Ветерани переважно змальовуються мужніми, сильними, успішними, героїчними. Але може бути й певна нереалістичність героїзованих образів ветеранів у ЗМІ.
• У медіа деколи надмірно романтизується побут ветеранів, є зміщення фокусу уваги від проблем у житті ветеранів та ветеранок
• Потенційні небезпеки стигматизації ветеранів: втрата авторитету, потенційні конфлікти між військовими та цивільними, відчуття несправедливості з боку ветеранів.

Шведське суспільство рішуче виступає проти будь-яких поступок Росії, які могли б означати капітуляцію України в обмін на мир. Це ключовий висновок нещодавнього дослідження Gallup Nordic/Novus Group International, яке спирається на аналогічне опитування Соціологічна група Рейтинг серед українців.

«Дзеркальне» дослідження Gallup Nordic/Novus є потужним свідченням спільних цінностей України та Швеції, а також підтверджує міжнародне визнання високих стандартів української соціології. Це стало можливим зокрема завдяки плідній співпраці Tetiana Skrypchenko, заступниці директора Rating Group, і Torbjörn Sjöström, CEO Novus Group International AB, президента Gallup Nordic.

Результати дослідження у Швеції порівнюються з даними з нещодавнього релізу Rating Group.

З повним звітом дослідження можна ознайомитися на сайті Gallup Nordic або Novus Group International.

Ключові знахідки

• З 75% шведів активно підтримують Україну у війні проти російського вторгнення.
• 72% шведів, як і 81% українців, переконані: найкращий шлях до завершення війни – це компроміс за умови міжнародної підтримки.
• Лише 1% громадян Швеції підтримує сценарій, за яким Україна має погодитися з усіма вимогами агресора. 61% також вважає, що для Швеції РФ стане більшою загрозою, якщо в неї залишиться контроль над окупованими територіями в Україні.
• 70% шведів підтримують створення єдиної європейської оборонної системи
• Президент України Володимир Зеленський користується виключно високою підтримкою у Швеції (90%), натомість президент РФ Володимир Путін має майже абсолютне негативне ставлення (98%)

22-24 лютого 2025 року Соціологічна Група "Рейтинг" провела опитування українців на тему сприйняття проблематики цивільного полону. Дослідження проведене на запит ГО “НУН” у межах гранту від Проєкту ЄС "Право-Justice", що імплементується Expertise France.

Ключові знахідки

• 78% респондентів загалом добре знають або щось чули про проблему цивільного полону.
• Переважна більшість (84%) знає або щось чула про Женевські конвенції та те, що не можна брати цивільних у полон.
• 16% респондентів мають серед друзів чи знайомих тих, хто перебували або перебувають у цивільному полоні.
• Найчастіше інформація про цивільний полон, з якою стикаються респонденти, які знають про цивільний полон, стосується звільнення чи обміну полоненими (55%).
• Найбільш поширеними джерелами такої інформації є канали в месенджерах (45%) та соціальні мережі (45%), телебачення (41%) та інтернет-медіа      (35%).
• Переважна більшість респондентів покладає відповідальність за вирішення питання повернення цивільних заручників на державні органи влади.
• 14% респондентів знають громадські організації, які займаються питанням повернення цивільних заручників.

Обізнаність про проблему цивільного полону

• 27% респондентів зазначили, що добре знають про практику незаконного затримання цивільних (не військових) українців на тимчасово окупованих територіях або в росії – цивільний полон. Близько половини (51%) опитаних щось чули про це, 22% відповіли, що нічого не знають.
• Найбільш обізнані респонденти – ті, які проживають у центральних областях (33%), опитані молодшого і середнього віку (34% і 32%, відповідно), а також ВПО (38%).
• Серед тих респондентів, які знають про цивільний полон, 55% чули інформацію про звільнення чи обмін полоненими, 48% – про окремі несистемні повідомлення про існування такого явища, без конкретики, 21% - про кількість полонених цивільних українців, 17% – про діяльність чи ініціативи українських органів влади щодо цієї проблеми, 14% - про діяльність чи ініціативи міжнародних органів влади.
• 42% українців добре знають про існування Женевських конвенцій та про те, що не можна брати цивільних у полон, інші 42%  щось чули про це. Непоінформовані про це питання 15% респондентів. Найбільш обізнаними респондентами є мешканці центральних областей (46%), опитані молодшого і середнього віку (53% і 49% відповідно), чоловіки (48%), ВПО, які повернулися (47%), а також респонденти, які добре знають про явище цивільного полону (74%).
• 16% українців мають серед друзів чи знайомих тих, хто перебували чи перебувають у цивільному полоні, 83% не мають таких друзів чи знайомих. Частіше такі друзі чи знайомі є у ВПО (25%).

Джерела інформації про цивільний полон

• Серед найбільш поширених джерел інформації про обміни полоненими респонденти частіше називають канали в месенджерах Telegram або Viber (45%), соціальні мережі (Facebook, Instagram, Youtube та інші) (45%), телебачення (41%) та інтернет-медіа (35%).
• Серед інших джерел опитані згадують близьких та знайомих (17%), радіо (12%), а також особистий досвід (4%).
• Загальна тенденція відповідей на це питання серед різних соціально-демографічних груп зберігається. Водночас, у західних областях респонденти частіше дізнаються про обміни полоненими через соціальні мережі, в інших областях України – через канали в месенджерах Telegram або Viber. Молодь частіше за інші вікові групи дізнається про обміни полоненими з каналів у месенджерах Telegram або Viber, а також від близьких та знайомих, опитані старшого віку (від 51 року і старші) – з телебачення та радіо.
• Ті респонденти, які мають близьких полонених, порівняно частіше дізнаються про обміни з інтернет-медіа, від близьких, знайомих та з особистого досвіду, опитані, які не мають близьких полонених, – з телебачення.

Повернення цивільних полонених

• На думку 88% респондентів, вирішувати питання щодо повернення цивільних заручників мають державні органи влади України. Серед інших відповідей називають іноземні організації (37%), українські благодійні фонди, волонтерів (27%), сім’ї і родичів полонених (21%), органи місцевої влади (19%).
• Загальна тенденція відповідей серед різних соціально-демографічних груп зберігається – респонденти покладають відповідальність за вирішення цього питання передусім на державні органи влади. Але мешканці західних і центральних областей порівняно частіше вказують, що ці питання мають вирішувати іноземні організації і українські благодійні фонди, волонтери. Молодь порівняно частіше вважає, що питання повернення цивільних заручників мають вирішувати органи місцевої влади, опитані середнього віку – сім’ї, родичі полонених і органи місцевої влади.
• Респонденти, які мають близьких полонених, частіше за інших вважають, що вирішувати це питання мають також іноземні організації.
• 14% опитаних знають громадські організації, що займаються питанням повернення цивільних заручників, 79% не знають такі організації. Порівняно більш обізнаними є опитані, які мають близьких полонених (23%), а також молодь (19%).
• У відкритому питанні про обізнаність про такі громадські оргнаізації,      респонденти, які, взагалі щось про них знають, найчастіше згадували Червоний Хрест (32%), Повернись живим (21%), омбудсмана (7%), волонтерів (5%), ООН (5%), ГУР (4%), Фонд Золкіна (3%), Білі янголи (3%). Серед поодиноких згадок були названі 43 громадські організації.

4 березня 2025 року в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація дослідження на тему правосуддя в контексті війни, проведеного Соціологічною групою “Рейтинг” 3-12 січня на замовлення Центру прав людини ZMINA. Дослідження охоплює вплив війни на українське суспільство, ставлення громадян до люстрації, збереження пам’яті про війну та державну політику відновлення.

Нижче в цьому матеріалі дивіться основні результати опитування.

Переглянути запис презентації можна за посиланням.

Втрати внаслідок війни

• Половина респондентів (50%) зазначили, що внаслідок війни відчули погіршення психоемоційного стану, 36% повідомили про погіршення стану здоров’я, 24% - про втрату доходів, 21% - загибель близької людини, 20% - про роз’єднання сім’ї.
• Серед інших втрат опитані згадували втрату роботи (17%), поранення близької людини (17%), розірвання стосунків з членами родини, близькими (15%), руйнування чи пошкодження майна (16%), вимушене переселення чи міграцію (14%), втрату бізнесу (7%). 9% вказали, що не зазнали жодної з перелічених втрат.
• Порівняно з 2023 роком збільшилась кількість тих, хто пережили загибель близької людини (з 19% до 21%) і зменшилась кількість людей, які втратили дохід (з 29% до 24%), роботу (з 22% до 17%).

Люстрація (очищення органів влади)

• Для більшості (68%) опитаних люстрація може бути використана як один з інструментів відновлення довіри до органів влади після війни, 27% не погоджуються з цією думкою.
• На думку опитаних, люстрацію як механізм обмеження доступу до державних посад для тих, хто співпрацював з окупаційною владою, потрібно застосовувати насамперед до тих осіб, хто перебували на підконтрольній Україні території та співпрацювали або підтримували рф (53%), були обрані депутатами або головами незаконно створеного органу (51%), працювали у незаконно створених окупаційних органах та адміністраціях (50%), або служили в армії, правоохоронних та судових органах на окупованих територіях (37%).
• Близько чверті (23%) опитаних добре знають про проведення люстрації в Україні у 2014-2016 рр., 44% щось чули про це, 33% нічого про це не знають. Серед тих респондентів, які знають або щось чули про проведення люстрації, 58% поставились до неї позитивно, 26% - негативно, 9% - байдуже.
• На думку 43% респондентів, відповідальним за проведення люстрації для подолання наслідків війни має бути новий спеціальний загальнодержавний орган для проведення люстрації. 19% покладають таку відповідальність на національну комісію з люстрації при Міністерстві юстиції або іншому міністерстві, 18% - на органи місцевого самоврядування, територіальні громади, 10% - на національну комісію з люстрації при Українському інституті національної пам’яті.

Відповідальність за зв'язки з РФ

• Переважна більшість (79%) респондентів вважають, що для тих, хто мав зв’язки з росією після початку агресії в 2014 році, слід заборонити будь-які посади в державних органах влади, 62%  кажуть про заборону посад в судових та правоохоронних органах, 57% - вищі політичні та військові посади. 18% респондентів зазначають, що мають бути заборонені посади в органах місцевого самоврядування та національного рівня, 3% - що не має бути ніяких заборон.
• На питання про те, чи мають бути обмежені в правах українські адвокати, які продовжили свою роботу на тимчасово окупованих територіях, більшість респондентів (73%) відповіли, що діяльність кожного адвоката має оцінюватись індивідуально, 17% - що вони мають бути позбавлені права працювати як українські адвокати, 8% - що не мають бути обмежені в правах, оскільки захищають українських громадян в окупації.
• Переважна більшість опитаних (82%) вважають, що кримінальну відповідальність мають нести лише ті адвокати, що співпрацювали з росією та окупаційними адміністраціями, в тому числі займали офіційні посади. 10% зазначили, що кримінальну відповідальність мають нести всі адвокати, які продовжили працювати на окупаційних територіях, 6% - що адвокатів за продовження роботи в окупації не має бути покарано.
• Більшість респондентів (61%) готові надавати всю відому інформацію про факти співпраці громадян України з окупаційною владою до органу, що буде проводити люстрацію. 14% готові повідомляти щодо ситуацій чи дій осіб, від яких постраждали опитані особисто або їхні близькі. 15% не готові цього робити.

Національна пам'ять і вшанування

• Дві третини опитаних (65%) вважають, що місця і заходи вшанування мають викликати вдячність і визнання героїзму, половина (50%) – пам’ять про події і повагу до загиблих. Серед інших емоцій і почуттів респонденти згадували відповідальність за майбутнє (29%), надію, що подібне не повториться (28%), відновлення справедливості (24%), скорботу і тугу за постраждалими (21%), усвідомлення історичного значення (17%).
• Дві третини (66%) опитаних вважають, що у відповідь на російську агресію варто вшановувати перш за все героїзм військових, 59% - волонтерство та порятунок цивільних. Серед інших дій та подій респонденти частіше згадували збір коштів для армії (28%), спротив цивільних, в тому числі в окупації і роботу над відновленням критичної інфраструктури під обстрілами (по 24%).
• Серед пріоритетних форм вшанування пам’яті про російсько-українську війну найчастіше згадують запровадження програм підтримки та допомоги родинам загиблих (52%) і створення документальних та художніх фільмів (48%). Окрім того багато респондентів називають створення музею, тематичних виставок (36%), започаткування Парку пам’яті (35%), встановлення монументу чи скульптури (34%), стипендії для дітей, молоді на честь полеглих (30%), запровадження загальнонаціонального уроку пам’яті (26%), створення Цифрового меморіалу, архіву (25%), створення Алеї пам’яті (24%) та навчальні курси у школах та університетах (21%).
• 64% респондентів для вшанування пам’яті про війну готові були б відвідати місця поховання загиблих, 39% - відкриття пам’ятного місця, об’єкту. Серед інших подій або місць опитані частіше згадували місця поховання чи вшанування близьких на території інших регіонів (23%), громадські заходи на знаковому місці (20%), музейні експозиції та виставки (17%).
• Більше половини респондентів (56%) вважають, що стиль надгробків, меморіальних дошок та інших пам’ятних об’єктів кожен має обирати самостійно, залежно від власних уподобань і коштів, з чим найбільше погоджуються мешканці зони бойових дій. 41% зазначають, що має бути застосований єдиний стиль.
• Рішення про заходи з вшануванням пам’яті постраждалих та учасників російсько-української війни, на думку 39% опитаних мають приймати органи місцевого самоврядування, 36% - Український інститут національної пам’яті, 32% - родичі загиблих, постраждалих. Серед інших інстанцій частіше називають Верховну Раду України (27%), Уряд чи окремі міністерства (25%), Президента України (22%), громадські і благодійні організації (19%).
• Половина респондентів (52%) зазначають, що Український інститут національної пам’яті має зосередитись на зборі інформації, дослідженні фактів про події війни. Майже третина (31%) основним завданням інституту називає поширення інформації про війну у світі, 28% - збереження інформації та перевірку фактів співпраці з окупантами, по 24% - виховання патріотизму, національної свідомості, активної громадянської позиції та протидію наслідкам російської пропаганди, 21% - розробку та реалізацію державної політики пам’яті, по 19% - ініціювання створення меморіалів, цвинтарів і пам’ятників та організацію архіву про події війни.

   
• За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою Рейтинг, серед європейських лідерів найбільш позитивним є ставлення до президента Франції Емануеля Макрона (77%), президента Польщі Анджея Дуди (72%) та до Голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (67%). Більше половини опитаних позитивно ставляться до канцлера Німеччини Олафа Шольца, президента Туреччини Ердогана (по 57%), прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера (56%). До більшості цих лідерів спостерігається покращення ставлення, порівняно із минулорічними показниками. Для Макрона і Стармера це найвищі показники позитивного ставлення за весь час замірів.
   
• Найгірше ставляться до В.Орбана (11%), О.Лукашенка (8%) та В.Путіна (1%).
   
• Дві третини українців довірять президенту Зеленському, третина – не довіряють. З січня рівень довіри покращився з 57 до 65%. Валерію Залужному довіряють 76%, недовіряють – 16%; Сергію Притулі довіряють 34%, недовіряють – 51%; Петру Порошенку довіряють 22%, недовіряють – 76%; Дмитру Разумкову довіряють 19%, недовіряють – 41%; Юлії Тимошенко довіряють 11%, недовіряють – 86%.

   
• Результати опитування свідчать, що українці категорично не сприймають (91% - проти) переговори США і Росії щодо припинення війни без участі України, вважають, що нормалізація стосунків між цими країнами має позитив передусім для Росії і шкодить як Україні, так і Європейському Союзу. Водночас, значна частина українців (64%) підтримують прямі переговори України з РФ, і цей показник зростає в динаміці, а абсолютна більшість опитаних (81%) вважають реальним шляхом закінчення війни пошук компромісного рішення на переговорах із залученням інших країн.
   
• Крім того, більшість опитаних (83%) вважають, що Україна повинна погодитися на припинення вогню лише за умови надання гарантій безпеки.

Сьогодні Rating Group офіційно стала корпоративним членом ESOMAR - European Society of Marketing Research Professionals, однієї з найвідоміших дослідницьких асоціацій у світі.

Ми дякуємо новим партнерам за довіру і продовжуємо свою роботу відповідно до найвищих дослідницьких стандартів.

Нагадуємо, що Rating Group також є членом WAPOR, ISA, Соціологічна асоціація України (САУ).

1-2 лютого Rating Sociological Group провела національне опитування "Енергетична ситуація в Україні очікування, викликита перспективи". Ми дізналися про те, як українці:

   
• Бачать ситуацію з енергопостачанням загалом.
   
• Оцінюють дії влади в енергетичній сфері.
   
• Ставляться до різних джерел енергії.
   
• Споживають і заощаджують електроенергію.

Оцінки ситуації енергопостачання

   
• 81% українців оцінюють ситуацію з електропостачанням як стабільну та відзначають відсутність відключень, 17% опитаних стикаються з мінімальними відключеннями, 1% - з постійними відключеннями. Порівняно з даними опитування, проведеного у жовтні 2024 р., кількість українців, що мають стабільне постачання електроенергії, зросла з 64% до 81%. Найменш стабільною залишається ситуація на Сході та Півдні України. 
   
• Більшість українців (62%) зазначають, що ситуація з енергопостачанням краща, ніж вони очікували, третина (32%) – що вона відповідає їхнім очікуванням. 5% вказали, що ситуація погіршилась.

Оцінки дій влади

   
• Серед заходів влади щодо покращення ситуації в українській енергетиці респонденти більше знають про відновлення зруйнованих енергооб’єктів (48%), посилення захисту енергооб’єктів (38%), залучення коштів та енергетичного обладнання від міжнародних партнерів (37%). 24% знають про збільшення імпорту електроенергії, 18% - про розвиток розподіленої генерації, 11% не чули про жоден з цих заходів. Порівняно з жовтнем 2024 р. зросла частка людей, які поінформовані про збільшення імпорту електроенергії (з 19% до 24%). Молодь краще поінформована про заходи, спрямовані на покращення енергетичної ситуації. 
   
• 69% опитаних вважають дії влади щодо покращення ситуації в енергетиці ефективними, неефективними дії влади вважають 25%.
   
• 72% опитаних позитивно поставились до ініціативи Президента Зеленського побудувати за допомогою партнерів до 1 гігавата газової генерації електроенергії у 2024 р. та ще 4 гігавати у найближчі роки. 18% оцінюють цю ініціативу негативно. Позитивне ставлення більше поширене серед заможніших верств населення. На думку 57% респондентів, Міністерство енергетики України зможе реалізувати ініціативу щодо розбудови газової генерації електроенергії, 31% вважають, що не зможе.

Джерела енергогенерації

   
• На думку 54% українців, найбільшу частку виробництва електроенергії в Україні забезпечують атомні електростанції (АЕС), 9% вважають, що це теплові електростанції (ТЕС), 6% - сонячні електростанції (СЕС), 5% - гідроелектростанції (ГЕС та ГАЕС), 2% - вітрові електростанції.
   
• 76% опитаних підтримують розвиток атомної енергетики, 18% - не погоджуються з перспективою розвитку атомної енергетики. 
   
• 80% опитаних позитивно поставились до ініціативи добудови енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, 16% негативно оцінили цю ініціативу. Найбільше добудову енергоблоків підтримують мешканці східних та південних областей. 

Споживання електроенергії

   
• 92% опитаних завжди сплачують рахунки за спожиту електроенергію, 6% - час від часу, 1% - не сплачують.
   
• Абсолютна більшість (94%) опитаних намагається ощадливо використовувати електроенергію: 72% намагаються робити це завжди, а 22% - час від часу. 6% не намагається заощаджувати. 

Соціологічна група «Рейтинг» почала серію періодичних всеукраїнських соціологічних досліджень. Вони стосуються  різних аспектів життя українців під час війни: загального стану справ, бачення майбутнього, сприйняття регіону, факторів гуртування й роз’єднання тощо.  

У першій хвилі (20 листопада – 4 грудня 2024 року) було проведено комбіноване опитування, яке складалося з двох етапів:

   
1. Телефонне опитування: загальнонаціональна вибірка (2000 респондентів) + додаткові підвибірки для 9-х прифронтових і прикордонних областей (по 400 респондентів кожна). Усього – 5600 респондентів.
   
2. Фокус групи з респондентами.

Загальний стан справ, виклики, очікування

   
• Серед українців зростає критичність в оцінках загальної ситуації: близько половини (49%) респондентів вважають, що ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку (35% вважають, що в правильному).
   
• Більшість українців говорять про погіршення в низці сфер життя за останній рік: в економічній (80%), політичній (62%) ситуації країни,  матеріальному становищі родини (60%), згуртованості українців (55%), стані здоров’я (54%).
   
• Серед основних загроз респонденти найчастіше називають економічні (зростання цін – 33% економічна криза – 32%,), а також безпекові (посилення обстрілів – 27%, подальша окупація територій – 25%).
   
• На загальний психоемоційний стан українців передусім впливають переживання за втрату близької людини (40%), здоров’я та фізичне самопочуття (31%), матеріальне становище (29%), безпекова ситуація (28%), новини та події в Україні та мобілізація близьких, родичів до ЗСУ (по 23%).
   
• Попри значні труднощі, більшість громадян зберігають оптимізм щодо майбутнього України (71%) і продовжують вірити в здатність України відбити напад росії (69%). І загалом щодо України респонденти переважно відчувають позитивні емоції: надію (68%) і гордість (44%). Це свідчить про високий рівень патріотизму та стійкість громадян.

Сприйняття регіону та плани переїзду

   
• У своєму регіоні респонденти найпозитивніше оцінюють комфорт проживання (75%), дозвілля (65%), доступність шкільною та дошкільної освіти (63%). 
   
• Найбільш негативно в регіоні оцінюють можливості для молоді (56% говорять про нестачу), пошуку роботи (51%), відчуття безпеки (51%), розмір заробітної плати (48%).
   
• Попри усі виклики війни, абсолютна більшість опитаних (81%) не планують переїжджати зі свого регіону. Однак серед молоді віком 18-29 років намір покинути свій регіон у майбутньому висловили майже 40%, а 14% мають намір виїхати в іншу країну.

Фактори гуртування й роз’єднання суспільства

   
• Фактори об’єднання та роз’єднання українців є дещо дзеркальними. Наприклад, об’єднувати може боротьба з корупцією (50%) й економічний добробут (44%), а роз’єднувати – зростання корупції (58%) й економічний занепад (49%). 
   
• Іншими значними факторами роз’єднання можуть бути політичні вибори (29%) і різний досвід під час війни (28%).
   
• Натомість іншим вагомим чинником об’єднання українців респонденти вважають відбудову (37%).

Громадянська участь

   
• Абсолютна більшість респондентів (76%) заявляє про готовність брати участь у змінах у країні.
   
• Респонденти найбільше зацікавлені в інформації про боротьбу з корупцією (52%) і перебіг війни (34%). 
   
• Значна частина (79%) заявляє, що цікавиться ситуацією на окупованих територіях, особливо мешканці прифронтових та пограничних областей. З іншого боку половина респондентів (52%) вважає, що медіа надають недостатньо інформації про умови життя на окупованих територіях.

End of Year Survey (EoY) — це глобальне щорічне опитування Gallup International про майбутнє, щастя й економічні очікування населення різних країн. У 2024 році опитано 35 882 респондентів у 35 країнах світу.

В Україні опитування EoY вже вдруге проводила Rating Group. У грудні 2024 ми запитали 1000 українців зокрема й про сприйняття міжнародної ролі США.

Чи буде США наддержавою у 2030 році?

   
• Більшість українців (66%) вважає, що США буде наддержавою станом на 2030 рік. Протилежну думку мають дещо менше чверті респондентів.
   
• Більш упевнені в майбутньому США як наддержави молоді люди віком 18-24 роки (72%). До такої ж думки схильні респонденти з високим доходом (70%).
   
• Українці більш переконані, що США буде світовою наддержавою, ніж у середньому респонденти з 35 країн. Водночас, оцінки українців щодо перспектив Америки доволі співзвучні з думками самих американців.

Вплив США на Україну

   
• 51% українців оцінили вплив американської зовнішньої політики на Україну позитивно, 26% – негативно. Ще 12% не погодилися, що вона має якийсь ефект, а 11% не змогли визначитися з відповіддю.
   
• Українці значно частіше говорять про позитивний вплив зовнішньої політики Америки, ніж у середньому респонденти з 35 країн. Загалом Україна входить у топ-5 країн-оптимістів щодо впливу США (після Косова, Індії, Філіппін та Колумбії). 
   
• Найбільше критики щодо впливу зовнішньої політики США на свою країну висловлюють росіяни, респонденти з Саудівської Аравії, Іраку, Ірану. Переважна більшість скептиків або критиків також у Пакистані, Сербії, Казахстані.

Міжнародне опитування Gallup International End of Year Survey (EoY) — це започатковане дослідження  в 1977 році, проводиться щороку у багатьох країнах світу. Цього року проєкт проводився в 35 країнах світу.

Всього було опитано 35 882 осіб у всьому світі у 2024 році. У кожній країні протягом жовтня-грудня 2024 року було опитано репрезентативну вибірку близько 1000. В Україні опитування проводила Група Рейтинг вже вдруге для цього проєкту. 

Перша тема дослідження: очікування від нового 2025 року.

• Українці очікують, що в цілому новий 2025 рік буде скоріше кращим ніж 2024, однак щодо економічної ситуації очікують погіршення у новому році. Загалом оцінки щодо майбутнього стали менш оптимістичними порівняно з минулим роком: нова хвиля опитування від Групи Рейтинг спільно Gallup International показала, що очікування українців щодо наступного року є дещо гіршими, ніж були очікування минулого року.
• Наразі, 45% українців очікують, що 2025 рік буде кращим за 2024, ще 27% очікують на погіршення, 20% вважають, що він буде таким самим. 8% не визначилися зі своїми очікуваннями щодо 2025-го року. У порівнянні з минулим роком, оцінки змістилися до більш песимістичних очікувань. Минулого року 51% мали позитивні очікування (на 6% більше, ніж минулого року), а 17% - негативні (10% менше, ніж минулоріч). 
• На глобальному рівні, Україна займає 15-те місце серед країн з найбільш позитивними очікуваннями від 2025-го року.
• За Індексом загальної надії, Україна займає 19-те місце, а три позиції попереду займають Колумбія, Кенія та Швеція. 
• Лідерами за рейтингом на основі Індексу загальної надії є Саудівська Аравія, Китай та Косово. 
• У порівнянні з іншими країнами Східної Європи, Україна займає перше місце в рейтингу за Індексом на рівні 17%, тоді як інші країни регіону мають негативні значення цього індексу: -14% у Польщі, -15% у Болгарії, -21% у Сербії та -38% у Боснії та Герцеговині. 
• Найбільш оптимістичною в своїх очікуваннях є група віком 65+: серед них 54% мають оптимістичні очікування щодо наступного року. З іншого боку, молодь віком 18-24 роки переважно не очікують на зміни – з них 33% вважають, що 2025 буде таким самим, як і 2024. Очікування щодо наступного року також залежать від фінансового становища респондента – що більш забезпечені респонденти, то меншою є частка групи, що очікує на погіршення ситуації у 2025. 
• Водночас переважна більшість опитаних очікують економічних труднощів у країні в новому році: на економічні труднощі очікують 63%, на економічне процвітання – лише 13%, натомість 20% вважають, що економічна ситуація не зазнає змін, ще 5% – вагаються з відповіддю. Порівняно з минулим роком очікування щодо економічного становища в країні також дещо погіршилися: минулого року 17% українців сподівалися на економічне процвітання, 52% – очікували на труднощі, а 29% – не очікували жодних змін.
• Очікування щодо економічного становища на наступний рік серед українців є в цілому гіршими порівняно з іншими країнами Східної Європи, адже загалом по регіону економічних труднощів серед цих країн очікують лише третина (35%).
• Україна займає 32-гу сходинку за Індексом очікувань економічного процвітання, входячи до трійки країн з найменшими показниками: крім України, це також Німеччина (33-тє) та Австралія (34-те). На двох сходинках вище розташована Польща (31-ша) та Боснія та Герцовина (30-та). 
• Лідерами за індексом очікування процвітання є Саудівська Аравія, Китай та Індонезія.
• Українська молодь у віці 18-24 роки демонструє найвищі позитивні очікування щодо економічного становища країни в наступному році.

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3,1%. Терміни проведення: 2-5 грудня 2024 р. 

• За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» з ініціативи «Українського ветеранського фонду» Міністерства у справах ветеранів України  5-6 грудня 2024 року, 54% опитаних зазначили, що серед їхніх близьких та рідних є ті, хто брав участь у воєнних діях на території України, з 2014 по 2021 роки. 71% мають серед близьких тих, хто воював чи воює на фронті, починаючи з 24 лютого 2022 року. У порівнянні із попередніми опитуваннями, починаючи з 2022 року, зростає кількість тих, чиї близькі сьогодні воюють на фронті.

• 40% опитаних допускають, що можуть стати ветераном у майбутньому, 56% - протилежної думки. Найчастіше про можливість стати ветераном говорили мешканці центральних та західних регіонів, наймолодші респонденти, чоловіки, та ті, хто мають родичів і блихьких, котрі воювали з 2014 року і воюють зараз.

• У суспільстві надалі фіксуються найвищі показники довіри до військових. Водночас є значні відмінності у рівні довіри відповідно до категорій військових. Так, 96% довіряють ветеранам АТО, які зараз знову воюють, 91% довіряють ветеранам нинішньої війни, 88% довіряють ветеранам АТО (ООС) 2014-2021 рр. У категорії військових –  94% довіряють військовим ЗСУ, які служать на передовій, 76% довірять тим, хто служить у тилу (не ТЦК). Натомість військовослужбовцям ТЦК не довіряють 67%, довіряють – 29%. Щодо останніх найвищий рівень недовіри  до них серед мешканців західних та пограничних областей, наймолодшого покоління, чоловіків.  

• Серед ризикових явищ, з якими можуть зіткнутися ветерани російсько-української війни після повернення зі служби, надалі на перших місцях – психоемоційна нестабільність, проблеми з фізичним здоров’ям та труднощі з отриманням медичної допомоги, відсутність інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з інвалідністю, також проблеми з оформленням соціальних пільг та конфлікти у сім’ї, родині. Також опитані вважають доволі ймовірними  нерозуміння суспільства, відсутність роботи, зловживання алкоголем, чи наркотиками, невідповідність військового досвіду для цивільного життя. Близько половини опитаних зазначили про ризик самогубств серед ветеранів та про ризики порушення ними законів та участі у злочинності. У порівнянні з опитуванням у березні 2024 зросла кількість тих, хто вбачає ризики у зловживанні алкоголем та наркотиками, порушення законів та участі у злочинності. Дещо зменшилися очікування ризиків щодо відсутності роботи та самогубств, Відносно частіше наявність згаданих проблем відчувають близькі ветеранів, які воювали з 2014 та воюють зараз.  

• 64% опитаних зазначили, що образ ветеранів ветеранок в українських ЗМІ є переважно позитивним. 20% відповідали, що він є скоріше нейтральним. Лише 4% сказали про негативний образ ветеранів у ЗМІ. З іншого боку 36% зазначили, що образ ветеранів та ветеранок у реальному житті не відповідає тому, що зображується в ЗМІ. 58% – протилежної думки. Частіше про невідповідність образу ветеранів та ветеранок у реальному житті та ЗМІ зазначали ті, хто мають родичів які воювали в АТО/ООС з 2014 року. 

• Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов’язання перед ветеранами російсько-української війни: у серпні 2022 року таких було 69%, у січні 2023 – 53%, у вересні 2023 – 33%, у березні 2024 – 25%, у грудні 2024 року – 25%. Сьогодні тих, хто вважає по інакшому, – 68%. Найчастіше негативної думки про виконання зобов’язань держави перед ветеранами дотримуються мешканці західних та пограничних  регіонів, а також ті, хто мають близьких, які воювали з 2014 і воюють зараз. 

• Серед тих, котрі вважають, що держава не виконує своїх зобов’язань перед ветеранами більшість (59%) вважають, що серед інституцій в першу чергу не виконує свої зобов’язання Верховна Рада (59%). 30% зазначили, що свої зобов’язання не виконує Кабінет Міністрів, 28% – Президент, 27% – місцеві ради та виконкоми, 19% – міністерства та відомства. 

• 78% опитаних вважають, що суспільство сьогодні поважає ветеранів. У порівнянні з опитуванням у березні 2024 їх дещо зросла (у березні таких було 76%). Протилежну думку сьогодні мають 17%. Більше таких серед тих, хто мають родичів, котрі воювали в АТО/ООС з 2014 року, мешканців західних та пограничних регіонів. 

• 53% вважають, що державні програми по створенню інклюзивного (доступного) простору та інфраструктури для осіб з інвалідністю є неефективні. 37% – протилежної думки. Частіше про неефективність таких програм зазначали мешканці прифронтових та центральних регіонів, старше населення (51+) та родичі тих, котрі воювали в АТО а також тих, котрі воюють сьогодні. 

• Кількість тих, хто зазначили, що добре або скоріше поінформовані про проблеми ветеранів у порівнянні з березнем 2024 року не змінилася (56%). 43% – зазначили, що не поінформовані. Більше останніх серед мешканців пограничних областей, осіб старшого віку, тих, котрі не мають близьких, чи знайомих, котрі воюють. 

Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1000 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3.1%. Терміни проведення: 5-6  грудня 2024 р.

У вересні 2024 року, Соціологічною Групою Рейтинг було проведено опитування на замовлення ОБСЄ серед молоді віком 16-35 років щодо оцінок молодіжних центрів і просторів та можливостей для молоді в Україні.  

Ключові результати: 

МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ МОЛОДІ

• Близько третини молоді вважає, що у них є достатньо можливостей для самореалізації як в їхньому населеному пункті, так і в Україні загалом. 

• Порівняно з іншими категоріями молоді, можливості самореалізації в Україні загалом більш позитивно оцінюють молоді люди з обласних центрів; Києва, центральних та західних областей; молодь до 21 року.

• Можливості для занять, пов’язаних з дозвіллям, освітою та творчістю оцінюються позитивно (50% чи більше зазначають про наявність таких можливостей), в той час, як можливості економічної активності мають нижчі оцінки.

• Загалом обласні центри, Київ, підприємці краще оцінюють економічні можливості для молоді. 

• Найменше можливостей для самореалізації у своїх населених пунктах бачить молодь зі східних областей та сільської місцевості.

• Наявність молодіжного центру в населеному пункті сприяє кращим оцінкам можливостей загалом та оцінці можливостей для самореалізації молоді в цьому населеному пункті.

• Якщо у місті/селі є молодіжний центр або простір, то молодь помітно краще оцінює можливості для дозвілля та творчості.

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

• Власна безпека та безпека близьких, незалежність України входять до найважливіших пріоритетів молоді. Безпека більш важлива для мешканців східних областей, також для жінок. Водночас, рівні можливості дещо важливіші для молодих чоловіків. 

• Корупція, енергетична ситуація, низький дохід, мобілізація – це основні актуальні проблеми сьогодні на думку української молоді. Про мобілізацію як проблему частіше зазначають чоловіки, молодь у віці 26-30 років. Натомість, для молодих жінок актуальнішими є проблеми низького доходу, безробіття.

• Молодь із сіл значно частіше наголошує на економічних проблемах: низькому доході та безробітті.

• Молоді люди зі статусом ВПО втричі частіше вказують на проблему відсутності житла.

НАЯВНІСТЬ І ОЦІНКА МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ ТА ПРОСТОРІВ

• 47% молоді кажуть, що в їхньому НП є молодіжні центри та простори. Ще 28% – нічого не знають про це. 25% вказують, що такого простору немає. 

• Є великий поселенський розрив. Серед мешканців обласних центр більшість кажуть що такий центр є у їх місті (58%), а серед мешканців сіл – навпаки, більшість зазначили що такого центру немає (60%). 

• При цьому респонденти, в НП, де є такі центри, здебільшого сприймають їх як “безпечний простір”, і більшість визнають їхній вплив життя молоді. Однак думка щодо здатності мол. центрів допомогти молоді знайти роботу розділилася майже порівну. Загалом чим частіше молодь відвідує центри, тим більше вони бачать його позитивний вплив.

ДОСВІД ВІДВІДУВАННЯ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

• 19% опитаних принаймні раз відвідували молодіжні центри за останні кілька років. 

• Результати кількісного дослідження вказують, що основною аудиторією молодіжних центрів є:

- Молоді люди до 25 років

- Частіше жінки

- Частіше мешканці обл. центрів

- Частіше студенти, працівники державного сектору та молоді підприємці

- Залучені у волонтерську діяльність

- Ті. Хто навчаються чи проживають поруч з центром. 

• Серед тих, хто відвідував молодіжні центри, 42% є їх прихильниками (готові рекомендувати центр іншим), 21% – критиками молодіжних центрів, а 37% – мають нейтральне ставлення.

• Більше прихильників серед жінок, а також серед тих, хто частіше відвідує центри. 

• Хоча старші рідше відвідують центри ніж молодші, але ті старші, хто почав відвідувати, є дуже лояльними до МЦ. 

• Прихильників дещо більше серед тих, хто бачить перевагою МЦ що це саме безпечний простір

ПЕРЕВАГИ ВІДВІДУВАННЯ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

• Відвідувачі центрів та просторів вважають можливості для соціалізації, розвитку та дозвілля одними з основних переваг відвідування молодіжних центрів.

• Відповідаючи щодо переваг молодіжних центрів, відвідувачі із сільської місцевості частіше згадують про можливості розвитку, а також частіше зазначають, що це безпечний простір для молоді.

• Ті, хто відвідує частіше центри загалом називає більше переваг, але особливо вони відносно частіше говорять про можливості проводити власні заходи, а також про комфортне середовище. 

• Молодь старша 25 років частіше називає можливості розвитку як перевагу молодіжного центру. Натомість, молодь до 25 років частіше говорить про молодіжні центри як майданчики для ініціатив – зокрема, вони говорять про можливості прояву громадської участі та проведення власних заходів.

• Жінки більше, ніж чоловіки, цінують молодіжні центри за можливість проявити громадську участь та як безпечні простори для молоді. Натомість чоловіки дещо частіше обирали такі переваги як можливість проведення власних заходів та можливість знайти друзів, однодумців.

БАР’ЄРИ ДО ВІДВІДУВАННЯ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

• Ті, хто не відвідував молодіжні центри, називають відсутність вільного часу, відсутність інформації про центр та відсутність власне центру в їх місті/селі основними причинами. 

• Мешканці сіл порівняно з респондентами з інших типів НП значно частіше зазначають відсутність молодіжного центру НП як причину невідвідування.

• Молодь віком 16-21 найчастіше говорить, що в молодіжних центрах немає нічого цікавого для них, а також, що їм немає з ким туди піти та спільно провести час. Старші говорять, що не мають вільного часу

• Важливо, що 68% опитаних скоріше погодилися би відвідати молодіжний центр, якби такий відкрився неподалік від місця їхнього проживання. Серед тих, хто ніколи не ходив – також більшість (близько 65%) сказали що могли туди піти у такому випадку.

КОРИСТУВАННЯ ПОСЛУГАМИ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

• 15% опитаних зазначили, що хоча б один раз зверталися отримували послуги молодіжних центрів: переважно це проведення дозвілля, культурний розвиток та розвиваючі заходи. Серед тих, хто відвідував молодіжні центри багато разів – такими послугами користувались 80%.

• Жителі сіл частіше за інших звертаються по інформаційні послуги та психологічні консультації. Натомість, послуги з проведення дозвілля, неформальної освіти та кар’єрні консультації більше отримували жителі більших міст.

• Молодь віком 16-25 років частіше користувалася послугами з проведення дозвілля та розвиваючими заходами. Серед старшої категорії (26-35) більш популярними були культурний розвиток та інформаційні послуги.

• Інформаційні послуги мало впливають на лояльність до МЦ. Натомість велика різниця є між прихильниками і критиками, коли йдеться про послуги з культурного розвитку, розвиваючі заходи, особливо психологічні консультації. 

• 84% позитивно оцінили якісь отриманих в молодіжних центрах послуг.

• Більш задоволеними якістю послуг лишились:

- Жінки

- Користувачі, які неодноразово звертались по послуги молодіжних центрів 

- Молодь, яка зверталась по психологічні консультації, культурні та розвиваючі послуги

ЗАПИТ НА ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДІЖНИХ ЦЕНТРІВ

• Відповідаючи на питання про бажані заходи в молодіжних центрах, респонденти найчастіше обирали військово-медичні навчання, заходи для батьків із дітьми та заходи психологічної підтримки. Водночас, серед тих, хто багаторазово відвідував молодіжні центри, порівняно вищий запит на проведення творчих майстер класів. 

• Основними завданнями молодіжних центрів опитані бачать інтелектуальний розвиток, працевлаштування молоді, популяризація здорового способу життя.

• Найбільш пріоритетними напрямами діяльності мол. центрів, на думку респондентів, мають бути освіта та саморозвиток, національно-громадянське виховання, спорт та здоров’я, а також психологічна підтримка. Важливо, що психологічна підтримка дещо важливіша для ВПО та жінок.

• Що важливо на сході найчастіше говорять про заходи для батьків з дітьми. Серед мешканців сіл також частіше це обирали. Також заходи для батьків з дітьми дещо більше цікавлять старшу молодь. А наймолодших – більше цікавлять розваги. 

• Для жінок більш пріоритетними заходами є заходи для батьків із дітьми, а також творчі майстер-класи. Натомість чоловіки більше зацікавлені у спортивних івентах.

• Щодо напрямків діяльності, молоді люди, які служать в ЗСУ, частіше за інших говорять про важливість спорту і здоров’я, а також національно-патріотичного виховання. 

КОМУНІКАЦІЯ З МОЛОДІЖНИМИ ЦЕНТРАМИ

• 62% опитаних принаймні щось чули про діяльність молодіжних центрів. Більш обізнаними є жінки, мешканці центральних та західних областей, жителі міст, у яких є мол. центри.

• 18% респондентів підписані на сторінки молодіжних центрів у соцмережах. Серед постійних відвідувачів центрів підписані на такі сторінки 70%. Переважно підписуються на сторінки Instagram, Facebook, Telegram. Чоловіки частіше підписуються у Telegram, жінки в Instagram та Facebook.

• 70% серед підписників сторінок молодіжних центрів позитивно оцінюють опублікований на них контент. Дещо краще його оцінюють жінки.

• 13% підписників сторінок молодіжних центрів часто діляться контентом із цих сторінок, ще 59%  роблять це рідко.

• Відносно частіше діляться контентом жінки-підписниці, молодь 16-21 років, користувачі Tik-Tok. Якщо контент сподобався, то існує вищий шанс його поширення.

• Підписники сторінок молодіжних центрів найбільш позитивно оцінюють стиль комунікації на сторінці, цікавість та корисність інформації, дизайн оформлення, гірше – взаємодію з підписниками.

• Найбільшим є зв'язок між вподобанням контенту та такими критеріями як: цікавість та корисність інформації, стиль комунікації. Статистично найвпливовішим є саме стиль комунікації – якщо він подобається, то такий контент поширюють частіше.

МІГРАЦІЯ

• 32% опитаних серед молоді зазначили, що хотіли би виїхати проживати за кордон якби мали таку можливість, натомість 45% – не хотіли би. Частіше виїхати хочуть люди зі східних регіонів, малих міст, ВПО, чоловіки, молодь у віці 22-25 років, студенти.

• Безпека, можливість більше заробляти, а також можливості для дитини – це основні мотиви виїзду. Також відносно важливими є кращі умови проживання, можливості подорожувати. 

• Проблема міграції з сільської місцевості пов’язана з економічними факторами: жителі сіл, які хочуть виїхати за кордон, частіше пояснюють це можливістю більше заробляти та кращими перспективами працевлаштування за кордоном.

• Порівняно з іншими віковими групами для молодих людей у віці 16-21 мотивами переїзду частіше слугують пошук кращих умов проживання, самореалізації, перспектив роботи та якісної освіти.

• У статевому розрізі жінки частіше аргументують своє бажання виїхати за кордон безпековими факторами та можливостями для дітей, натомість чоловіки – можливостями подорожувати та перспективами самореалізації.

ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ МОЛОДІ

• 73% опитаних вважають, що вони не здатні впливати на рішення місцевої влади. Респонденти, які живуть у більших містах, і які є членами ГО, відносно оптимістичніше оцінюють свої спроможності впливу. Молодь, яка часто займалась волонтерською діяльністю, також більш позитивно оцінює свою здатність впливати на місцеву владу.

• 60% молоді зазначили, що займалися волонтерством або громадською діяльністю впродовж останнього року: 16% – часто, 26% – іноді, 18% – рідко. 

• Найбільше активної молоді спостерігається серед жителів Києва, обласних центрів, молоді у віці 16-21 років, молодих підприємців та студентів. 

• Значна частка активних громадян спостерігається серед людей, які відвідували молодіжні центри. Водночас серед тих, хто займався волонтерством, лише 8% займалися волонтерством саме в молодіжному центрі. Переважно це молодь у віці 16-25 років, а також молодь, яка багаторазово відвідувала мол. центри.

• 5% опитаних проходили стажування в органах місцевого самоврядування, 3% – в органах центральної влади. Серед тих, хто зараз працює у державному секторі, ця частка становить 10% та 8% відповідно.

• Кожен п’ятий опитаний розглядає для себе можливість працевлаштуватися на роль молодіжного працівника у майбутньому. Таку перспективу частіше розглядають мешканці сіл, молодь 16-21 років, молода яка ще навчається, не має роботи, також частіше це жінки, і ті, хто багаторазово відвідували молодіжні центри, а також ті, хто часто займалися волонтерством.

Аудиторія: населення України віком від 16 до 35 років, які проживають в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій, які мають доступ до українського мобільного зв'язку на момент опитування. Загальна вибіркова сукупність: 2000 респондентів.Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України станом на 24.02.22, репрезентативні за регіоном, віком, статтю. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Терміни проведення опитування:  4-6 вересня 2024 р.